ЧОМУ ЗАКОН НЕ НА СТОРОЖІ ЛІСУ?

У тому, що волинському лісу не загрожує винищення, переконували учасників засідання прес-клубу реформ керівники лісового господарства та управління екології.
Про приватні сільські пилорами, де розпилюють крадену деревину, не вважаючи це гріхом (мовляв, он “круті” вагонами ліс вивозили), про суцільне вирубування лісів на деяких площах, що болісно сприймається місцевими мешканцями, наша газета неодноразово розповідала. Директор державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс” Богдан Колісник критичні виступи газети “в штики” не сприймає, більше того — висловлював журналістам вдячність за інтерес до теми, однак він переконаний, що розмови про винищення лісу — велике перебільшення.
— Справді об’єктивну оцінку сьогоднішньої праці наших лісівників люди зроблять через 10—15 років, адже на Волині стан справ у лісовому господарстві нині чи не найкращий в країні. Господарство ведеться згідно з науковими нормами, виважено. Щороку лісів висаджується більше, аніж вирубується. Торік, наприклад, створено 3027 гектарів нових лісових насаджень, що на десять відсотків більше, ніж у 2002 році. За межі ліміту використання лісосічного фонду, затвердженого органами Мінекоресурсів, ніколи не виходимо, навпаки — “недорубуємо”. Є чималі резерви, запаси лісів на Волині — 85 мільйонів кубометрів деревини,— стверджував Богдан Колісник.
Що ж, фахівцям, напевне, видніше. Зрештою, ніхто не сумнівається, що стиглий ліс треба рубати. Інше питання — як рубати і як використовувати лісосировинні ресурси? За те, що хтось сьогодні “зістриже купони”, згодом обов’язково доведеться розплачуватися. Наслідки споживацького ставлення до природи сповна уже відчули в Карпатах. І можна зрозуміти тривогу за долю лісу поліщуків, які з нього переважно й годуються, бо тільки й заробітку в них — виторг за гриби і ягоди. До речі, в нашій області вперше в Україні було запроваджено оподаткування заготівель лісових дарів, торік до місцевих бюджетів надійшло 1800 тисяч гривень податку.
Бажанням зберегти первозданність лісів пояснюється те, що на Волині найвищий показник природно-заповідного фонду — 115 тисяч гектарів. Інший шлях порятунку лісів — цивілізоване господарювання. Богдан Колісник каже, що через п’ять років заготівля деревини на Волині зросте майже втричі, однак це нічим не загрожує лісу. Він не бачить різниці у тому, в чиїй власності — приватній чи державній — знаходиться ліс, головне, щоб у ньому був добрий господар. Із задоволенням директор ДЛГО “Волиньліс” розповідав, що за минулий рік лісогосподарськими підприємствами випущено і реалізовано продукції на суму 58,8 мільйона гривень, сплачено майже 17 мільйонів гривень податків.
У словах Степана Ковальчука, начальника відділу ведення лісового господарства, садівництва і хмелярства обласного управління сільського господарства, трохи менше оптимізму. Лісове господарство на землях колишніх колгоспів, що дійшли “до ручки”, теж не могло процвітати. Територія лісів, підпорядкованих аграрникам — 200 тисяч гектарів, в той час як “Волиньліс” господарює на площі 490 тисяч гектарів. Степан Ковальчук, щоправда, теж говорив про збільшення реалізації продукції у 2003 році, турботу про відтворення лісів. У зв’язку з тим, що тепер чимало землі у сільському господарстві вивільнилось, проблема заліснення є дуже актуальною. Однак все впирається в кошти. Окрім того, що забезпечують населення дровами, лісові господарства намагаються розвивати лозоплетіння, заготівлю очерету. Останнім часом ліс беруть в оренду. Як і для “Волиньлісу”, болючою є проблема самовільних рубок, розкрадання деревини.
— Роками йде мова про те, що слід навести порядок з приватними пилорамами, які часто працюють на краденому лісі. На жаль, місцева влада не завжди підтримує зусилля лісівників. Ми виходили на облдержадміністрацію з пропозицією, щоб при реєстрації підприємців, які відкривають пилорами, у них вимагали договори, документи, де б зазначалось, звідки надходитиме деревина. Але досі на місцях влада мало цікавиться цими питаннями. Державна лісова охорона сьогодні законодавчо незахищена. І хоч торік ми звільнили до 200 працівників лісової охорони, у такий спосіб проблему не вирішити,— висловлював свою точку зору Богдан Колісник.
Зрештою, люди сходяться на думці, що комусь у державі вигідно, щоб існували дірки у законодавчій базі, щоб ліс і далі служив джерелом наживи. І можна зрозуміти обурення рядових волинян тим, що покарання, як правило, несуть дрібні злодії з підводами, ті ж, що вивозять “по-крупному” — уникають кари, як кажуть, одні з лісу годуються, інші — жирують.
Щоправда, те, що деревина вивозиться за межі області, насправді не завжди свідчить про зловживання. Власні підприємства по випуску меблів у нас розвалили, а от львів’яни, рівненчани — зберегли. Тому й доводиться поставляти лісосировину у Надвірну, Костопіль, Жидачів.
В останні роки в області розширено виробничі потужності з переробки лісу. От і того дня, коли відбувалось засідання прес-клубу, Богдан Колісник мав зустріч із партнерами зі Швеції з приводу будівництва на Волині заводу по випуску ДСП, що дасть змогу переробляти техсировину, яку нині вивозять за межі області. Новий потужний лісопильний завод збудовано у Маневичах, сформовано лінію для переробки дуба в Цуманському держлісгоспі. Завершуються роботи для введення в експлуатацію заводу, який вироблятиме фанеру, у Ратному. Всього ж держлісгоспами в області змонтовано 22 сучасні лісопильні лінії, що дало можливість за рахунок зменшення ширини розпилу торік зекономити майже 30 тисяч кубометрів деревини. Цього року завдяки ефективному використанню лісосировинних ресурсів, запровадженню нових технологій, передбачається збільшити обсяги виробництва до 70 мільйонів гривень, не збільшуючи обсягів заготівлі деревини.
Зважаючи на те, що розмова відбувалася напередодні Дня довкілля, журналісти більше переймалися проблемами охорони лісу, аніж його переробки. Зауважували, що вирубування малих лісків поблизу населених пунктів спотворює краєвиди, що часто лісівники рубають там, де деревина є доступнішою, звідки її легше вивезти.
Оскільки перевірити цифрові дані, які наводились на засіданні і засвідчували благополуччя в лісовій галузі, журналісти змоги не мають, а про якийсь позавідомчий контроль за діяльністю лісівників не говорилось, — доводилось вірити на слово головному екологу області Ростиславу Мігасу. У нього не було особливих зауважень до працівників лісу з приводу наслідків їх господарювання. Ростислав Васильович відзначив, що стан держлісгоспів кращий, ніж, скажімо, тваринницьких ферм у сільгосппідприємствах, чим трохи розвеселив присутніх. Повідомив начальник управління екології і про те, що при управлінні створюється спеціальна лісова інспекція, яка — дбати про охорону лісу. От тільки у її штаті — всього вісім працівників. Звичайно, сподіватись на те, що така служба зробить погоду в лісі, не доводиться. А тому і доповідачі, і журналісти сходились на тому, що проблему можна вирішити лише спільними зусиллями держави, громадськості, місцевої влади, лісівників.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА.