Так кажуть у Фонді «Новий Луцьк» про жителя обласного центру Володимира Макарчука (на фото), який, отримавши травму хребта, довів, що сильніший за обставини...
Так кажуть у Фонді «Новий Луцьк» про жителя обласного центру Володимира Макарчука (на фото), який, отримавши травму хребта, довів, що сильніший за обставини...
Наталка ПЕТРУК
- Не міг дозволити, аби рідні лишилися без чоловічої допомоги, — каже Володимир Макарчук. Моряк із досвідом, який не раз пірнав із судна в океан, невдало увійшов у води лагідного волинського озерця. Як наслідок — компресійний перелом шийного хребця. Володимирові неповних сорок років. Він корінний лучанин: тут навчався в школі, потім в училищі, звідси пішов до армії. І служив не аби де — на морському флоті! — Прослужив два роки на кораблі «Гетьман Сагайдачний», — розповідає чоловік. — Був у двох дальніх походах. А вже з армії пішов учитися на столяра. Потім у 1999 році одружився, а в 2004–му поїхав відпочивати на озеро Пісочне. Там зламав шийного хребця… Пам’ятаю, як пірнув. Неглибоко було — усього два метри. Ще сам до кладки доплив, а потім кажу хлопцям, щоб витягували мене, бо ніг не відчуваю. Вони ще подумали, що я жартую. Тоді викликали «швидку». Зі Старої Вижівки приїхала допомога, мене забрали. Як везли до Луцька — не пам’ятаю, бо був без свідомості. Володимир згадує, що водойму знав добре, бо відпочивав тут з дружиною п’ять років поспіль. Уже збирався повертатися додому, пішов на прощання скупатися. Після того дня життя Володимира Макарчука поділилося на дві частини — «до» і «після»… Друзі називають його «стрьомним шийником». Тобто — нетиповим. Зазвичай люди із такими травмами не рухають руками. Володимир же може пишатися своїми досягненнями. Каже, що не міг дозволити собі, щоби дві найдорожчі йому жінки втратили можливість спертися на чоловіче плече. — Я не вірив спочатку. Отямився в реанімації — не ворушився, на витяжці лежав. Руками не міг працювати, нічого не міг сам робити. Потім племінник приніс 400–грамові гантелі. Почав їх тягати. Зараз уже гирю 16–кілограмову піднімаю і сила є. По господарству допомагаю. Можу поїхати на базар, аби скупитися. Уже дружині чи мамі не треба їхати, — каже Володимир. Чоловік додає, що зараз завдяки небайдужості друзів у нього є надійний помічник — електроскутер. Його подарував товариш — теж «шийник». Як і кожна машина, цей залізний «коник» потребує відповідного догляду. Потрібен був зарядний пристрій для акумулятора, а сім’ї Макарчуків було важко зібрати на нього кошти. — Товариш Олексій Курбанов розповів мені про Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк», який всіляко допомагає пенсіонерам, неповносправним. Я звернувся в приймальню Фонду, де мені допомогли оформити усі документи. Уже наступного дня перерахували потрібні для купівлі зарядного пристрою кошти. А цьогоріч Фонд допоміг мені, виділивши гроші на ремонт редуктора, — розповідає лучанин. До слова, Фонд Ігоря Палиці в рамках програми «З добром у серці» надає допомогу одиноким пенсіонерам, інвалідам, сиротам, малозабезпеченим сім’ям, усім, хто найбільше потребує піклування і підтримки. За словами чоловіка, пенсії інваліда не вистачає навіть на найнеобхідніші ліки. Просити не звик. Каже, що хоче бути ще при ділі, а не обтяжувати жіночі руки. А завдяки допомозі небайдужих відчув себе потрібним. — У Фонді «Новий Луцьк» не почуваєшся прохачем. Дуже рідко трапляються такі люди, які допомагають неповносправним, пенсіонерам, — каже чоловік. — Буває так, що звернешся у міськраду, а вони ще приходять і дивляться: чи то треба підтримати, чи ні. Але ж певно, що треба, якщо людина про допомогу просить.
