Віта Зінкевич (на фото) ховає сльози. Як звикла змалку, рано усвідомивши, що втішати її все одно нема кому. І тоді, коли діти дражнили через вроджену ваду обличчя, і тоді, коли йшла на болючі процедури в лікарні...
Віта Зінкевич (на фото) ховає сльози. Як звикла змалку, рано усвідомивши, що втішати її все одно нема кому. І тоді, коли діти дражнили через вроджену ваду обличчя, і тоді, коли йшла на болючі процедури в лікарні, коли вкотре з’ясовувалося, що чергове хірургічне втручання не допомогло позбутися пухлини, — мамі поплакатись не могла. Бо росла сиротою
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ГЕМАНГІОМА РОЗРОСТАЄТЬСЯ, ЯК НА ДРІЖДЖАХ Коли лікарі оглядали новонароджену дівчинку, то невелика пляма на її личку ні в кого не викликала особливої тривоги. Сказали, що пухлина — доброякісна, що треба почекати, можливо, зникне сама по собі. Звичайно, за «поведінкою» гемангіоми, яка спочатку за розміром нагадувала 10-копійчану монету, потрібно було постійно спостерігати, консультуватися у лікарів. Але рідним маленької Віти скоро стало зовсім не до дефекту на її щічці. Дитині не було ще й чотирьох рочків, як трагічно загинула мама. — У тому тракторі, яким везли мішки з борошном, сиділа і я. Маму свою майже не пам’ятаю, а момент аварії наче врізався в мозок. Великий трактор Т-150, удар, обм’якле мамине тіло збоку, кров... У мене теж були травми, але не смертельні. А мами у нас із сестрою, яка на два роки від мене старша, відтоді не стало, — згадує Вікторія, тендітна 24-річна юнка. Тата за якийсь час, коли він узявся топити горе у чарці, позбавили батьківських прав. Сестричок виховували тітки, бабуся. Віта вдячна долі, що не потрапила в дитбудинок. Каже, найбільше цього боялася. А на гемангіому на щоці дівчинки дорослі звернули увагу вже тоді, коли вона помітно розрослася і зробила личко асиметричним. Тітки возили мене до обласної дитячої лікарні, шість разів там оперували — і ззовні, і зсередини, на піднебінні — намагалися видалити ті нарости. Але після часткового відсікання пухлина пускала свої корені щораз глибше. Ще шість операцій провели у Києві в лікарні «Охматдит» — і теж безуспішно. Щоб призупинити ріст гемангіоми, в обласній клінічній лікарні, де є ангіограф, мені проводили склерозуючу терапію судин. Однак і процедури «обколювання», які обходилися у більш як 10 тисяч гривень, давали нетривалий ефект: щока знов розпухала, як на дріжджах, — у голосі дівчини чути нотки відчаю.
КАСТИНГ ДЛЯ СКРИВДЖЕНИХ ДОЛЕЮ Скільки зарубок залишилося на Вітиному серці через ту кляту гемангіому — знає один Бог. У віці, коли всі дівчата крутяться перед дзеркалом, вона боялася брати люстерко до рук. Готова була на все, аби позбутися страшної напасті. Вступила до педучилища, потім здобула вищу освіту. Подружки відкладали з кожної стипендії на нові наряди, а Віта збирала гроші на лікування. — Випробувала на собі й народну медицину — не допомогло. Цілителі казали, що вони не можуть зупинити ріст пухлини, бо було багато операцій. Фітотерапевт Наталія Земна призначила дорогі настойки з трав, але тільки грошам біда. Об’їздила усі клініки в Києві — була і в Інституті Шалімова, і в Інституті Ольги Богомолець. Ніде не беруться. Кажуть, оперувати на обличчі таку величезну гемангіому тепер ризиковано, — розповідає про свої митарства Вікторія. Коли по телебаченню стали показувати передачі про допомогу людям із вадами зовнішності, дівчина сприйняла це як шанс на порятунок. Їздила на кастинг із відбору учасників телепроекту «Я соромлюсь свого тіла» — не пройшла, її обличчя повважали занадто симпатичним. Хотіла потрапити у проект «Поверніть мені красу», де оперує знаменитий пластичний хірург Ростислав Валіхновський, — знову телевізійники «забракували», конкурс великий, бажаючих безкоштовно отримати допомогу найкваліфікованіших лікарів — хоч відбавляй. — Від багатьох хірургів чула, що тільки Валіхновський зможе видалити пухлину такого величезного розміру, бо він учився в Канаді, опанував новітні методи втручання, у його клініці найсучасніше обладнання. Записалася на прийом. Ростислав Любомирович, довідавшись, що я з Волині, поставився як до землячки дуже приязно. Не приховував, що операція буде складною, що робитимуть її у два етапи і доведеться задіяти багатьох спеціалістів клініки. Розуміючи, що має справу з бідовою людиною, зробив максимально великі знижки на лікування. Я попросила записати мене в чергу на операцію десь на осінь. Це у моєму випадку — єдиний порятунок, — вірить і надіється сільська дівчина, мріючи потрапити у найпрестижнішу клініку пластичної хірургії. Але зла мачуха-доля знову підготувала Вікторії новий удар. Усі заощадження, які дівчина зібрала за останній час, працюючи вихователькою у Луцькому дитсадку № 38, украли з банківської картки. За словами Віти, її «розвів» по телефону шахрай, назвавшись працівником банку, випитавши усю потрібну йому інформацію. — Тринадцять тисяч гривень пропало. Ні в міліції, ні в банку не обіцяють, що їх вдасться повернути. Як мені було це пережити! Я ж кожну копійку рахую. Просила допомоги у благодійному фонді — навіть на поріг не пустили, бо не прописана в Луцьку. Пішла у Ківерцівську райдержадміністрацію, адже я родом із села Хорлупи цього району, там ще й присоромили, коли довідалися, що вже до обласної влади зверталася. Але світ не без добрих людей: по 2 тисячі гривень виділили мені Микола Барабаш із Покащева і Володимир Дейна із села Дідичі, тисячу гривень дала нотаріус Надія Кузьмич із Ківерців, — перелічує прізвища своїх перших благодійників наша співрозмовниця. Сільський голова Хорлуп Олександр Протасюк у телефонній розмові теж пообіцяв, що свою односельчанку земляки підтримають. Дівчині необхідно зібрати на лікування три тисячі доларів. Для багатьох грошовитих людей — не надто велика сума. А для Вікторії — це можливість позбутися гігантського новоутворення на обличчі, яке розростається, загрожуючи здоров’ю. Номер картки Вікторії Володимирівни Зінкевич у ПриватБанку 4149497841328455.
