Є У ЛЮДЕЙ — БУДЕ І В НАС...

Нинішній сезон був для любителів вирощування квітів чи не найважчим. Такої спеки і тривалого бездощів’я не можуть пригадати і старожили. Тож замість ділитися набутками, як це буває зазвичай на порозі осені, квітникарі говорять про втрати. Зі смутком дивлюся на свої жоржини, висаджені на осонні в кінці городу. Вони практично не зацвіли. Гладіолуси «згасли» буквально за кілька днів. Навіть невибагливі низькорослі чорнобривці уздовж стежки вигоріли на палючому сонці...

Не вдалося помилуватися цьогоріч і рясним цвітінням бругмансій — тільки б зберегти посадковий матеріал на наступний рік. Але, гадаю, це не привід опускати руки. Пригадую слова своєї бабусі Ніни, яка у таких випадках повторювала: «Є у людей — буде і в нас...».
Було ж у цьому сезоні й багато приємного. Як ніколи рясно цвіли троянди, незабудки, іриси, лілії, кампсис. А особливо порадували айстри. Вислухавши мої нарікання на куповане у спеціалізованих магазинах насіння, яке торік не зійшло зовсім, своїм власним насінням, зібраним на дачі, поділилася кума Тетяна. Я гадала, що айстри зі свого насіння будуть «лобаті» і... помилилася. Таких красивих різнобарвних пухнастих айстр у моєму квітнику не було вже давно. Звісно, довелося їх поливати, але вони сповна віддячили за турботу. Тож дякую кумі.
Якщо у вас є надлишок насіння чи садивного матеріалу — діліться ним із сусідами, кумами, родичами, запропонуйте у школу, посадіть квіти біля храмів. Це те найменше і водночас — неоціненно велике й красиве, що ми можемо зробити для своєї згорьованої землі. Нехай вона завжди буде квітучою.
А оголошення про те, що ви хочете поділитися, обмінятися садивним матеріалом квітів чи продати його — надсилайте до «Квіткової підкови». Ми надрукуємо їх безкоштовно.