ЗА КОРДОНОМ ЇХНЮ ПРОДУКЦІЮ ЦІНУЮТЬ НАВІТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ УДОМА

Уже традиційно з нагоди професійного свята Волинське обласне управління лісового і мисливського господарства влаштовує для місцевих журналістів цікаві поїздки на потужні підприємства галузі... Нинішній прес-тур проходив на території ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»

Сергій ЦЮРИЦЬ,
Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ


Під час подорожі представники засобів масової інформації мали можливість дізнатися про досвід і перспективи енергозбереження та енергозаміщення, роботу лісопереробного комплексу, будівництво і ремонт лісових автомобільних доріг, розбудову інфраструктури, зокрема, взяли участь у відкритті Ішівського лісництва.
Володимир-Волинський — місто з багатовіковою історією, яке добре знають у європейських країнах. А в останні роки воно набуло популярності ще й завдяки деревообробній промисловості, якою займається лісопереробний комплекс ДП «Володимир-Волинське ЛМГ».
— Серед наших основних споживачів — крупні фірми Італії, Бельгії, Німеччини, — розповідає начальник лісокомплексу Валерій Ковальчук, спостерігаючи за навантаженням готових палетів на фуру. — На жаль, в Україні ця продукція не має великого попиту, хоч ми навчились робити її якісно.
Палетні заготовки — найдохідніші. Але не найголовніші, адже лісопромисловий комплекс ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» — це величезне сучасне підприємство з різноманітними цехами і службами, добротним нижнім складом і власною залізничною гілкою. Тут займаються переробкою всієї деревини, яка щодня надходить на нижній склад. І якщо в інших цехах та службах можна побачити чимало жінок, то там порядкують виключно кремезні чоловіки у захисній амуніції.
— Хоч багато процесів механізовано, залишається чимало важкої ручної роботи, — пояснює майстер бригади Роман Степасюк. — У нас працює семеро чоловік. За добу вантажимо до 150 кубометрів готової продукції.
Чоловіки сортують дерев’яні хлисти за породним складом, якісними показниками і подають у відведені місця.
— Найбільше цінується деревина дуба і ясена, — говорить інженер електронного обліку Андрій Головійчук. — Кожен хлист має свою бірку, з якої можна дізнатися, коли, де і ким він заготовлявся. Вся інформація заноситься в інформаційну базу лісгоспу.
— А які найстаріші дерева доводилося маркувати? — цікавимося.
— Бувало, що й 300- і
400-літні дуби привозять.
Звісно, сьогоднішнє покоління лісівників користується плодами праці своїх попередників, а для майбутніх поколінь закладають нові насадження. Директор ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Дмитро Войтюк везе нас до Ішівського лісництва. Дорога неблизька — з півсотні кілометрів. Свою назву лісництво отримало від села, від якого залишилося кілька будиночків, та й ті стоять пусткою. Але сьогодні цей населений пункт, де, до речі, народився і сам Дмитро Вікторович, а його батько був лісничим, поповнився новобудовою.
Сучасне адміністративне приміщення з гарним дизайном, впорядкованим подвір’ям, гаражем для техніки вселяє надію, що й село колись відродиться. Перед будинком на нас чекали головний лісничий ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Володимир Туревич, інженер Володимир Українець, лісничий Ішівського лісництва Володимир Філюк. Вони й провели екскурсію по новому приміщенню, де є зал для засідань, умебльовані кабінети для працівників.
Від новобудови їдемо в лісові угіддя. Директор ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Дмитро Войтюк розповідає про важливість доріг, які мають лісогосподарське, протипожежне, економічне і соціальне значення.
— За останні шість років силами лісгоспу за власні кошти ми побудували 20 кілометрів, незабаром здамо ще чотири кілометри у бік села Стенжаричі.
Дорога добротна. Її прокладає Володимир-Волинська філія Нововолинської дорожньо-експлуатаційної дільниці. Працюють грейдери, трактори. Потужні автомобілі везуть на цей путівець пісок, щебінь… Гарно, коли робота кипить!


На фото: У цеху з виготовлення палетів.