Віталій ГАЙДУКЕВИЧ: «У НОВІЙ ФОРМІ УКРАЇНСЬКИЙ ОФІЦЕР ЗАХОЧЕ ЙТИ ДО ШЛЮБУ»

Наше військо одягнуть у стильний однострій, повернуть йому колишні військові звання та чотирикутні зірки замість п’ятикутних, радянських, на погонах

Левко ЗАБРІДНИЙ

При Міністерстві оборони працює спеціальна група, до якої входять історики, геральдисти, військові і яка нещодавно розробляла форму для української поліції. Керує групою виходець із Рівненщини відомий журналіст Віталій Гайдукевич. Нещодавно фахівці презентували її напрацювання. Так, українському війську хочуть повернути звання хорунжого (замість молодшого лейтенанта), капрала (у сержантсько-старшинській лінійці звань), бригадного генерала, щоб бригадами не керували полковники, штаб- та майстер-сержанта (замість прапорщиків). Окрім того, генерали будуть не генерал-лейтенанти, -майори та -полковники, а генерали 1-го, 2-го та 3-го рангів.
Різні війська матимуть свої кольори кашкетів та беретів із знаками на них – за прикладом європейських та американських. Скажімо, у сухопутних військ буде зелений кашкет, в авіації – синій. Щодо кітелів, то вони також відрізнятимуться кольором. До прикладу, вояки Сил спеціальних операцій носитимуть сірий кітель та чорну сорочку, щоб, як стверджують творці концепції, підкреслити, що ці війська особливі і викликають гордість. Окрім того, всі кітелі планують пошити з натуральних тканин. Крій буде таким, що не дозволятиме військовому сутулитися. Зміняться не лише кітелі, а й щоденний одяг. Воякам пошиють нові зручні джемпери та сорочки з короткими рукавами на літо. Жіночий однострій, обіцяють, робитиме фігуру стрункішою, а черевики будуть і красивими, і зручними.
Від п’ятикутних радянських зірок планують відмовитися якнайшвидше. У поліцейських тепер – металева восьмикутна зірка, у військових буде чотирикутна зірка (ромб чи хрест) із жовтого металу, які були в українській армії часів УНР, Директорії.
—Найбільш абсурдна позиція, яку багато хто відстоює: спершу потрібно змінити генералів армії, а тоді вже однострій. Це говорять люди, які мають погане уявлення про армію, – переконаний Віталій Гайдукевич, який має історичну освіту та давно вивчає геральдику. – Ще коли концепція була на початковій стадії розробки, випадково зустрівся з молодим спецназівцем, який брав участь у спецопераціях на Сході. Здавалося б, така людина має бути прогресивною. Проте коли він, молодий чоловік, який кров’ю довів, що воює за Україну, випадково почув, що ми хочемо повернути темно-бордовий берет десанту, як у всьому світі, відмовитися від п’ятикутних зірок, перейменувати військові частини, щоб не було радянських назв, з обуренням сказав: «Яке ви маєте право відбирати у нас історію? А ви знаєте, що було в Афганістані?». І почав сипати словами, яким позаздрив би найортодоксальніший політрук Радянського Союзу. Але я відповів, що не хочу рівнятися на СРСР, а хочу, аби армія була українською, мала спадковість від Української держави початку ХХ століття. Він цього не розумів, пояснювати довелося хвилин 40, що 18-річні хлопці, які прийдуть до війська, не мають орієнтуватися на героїчні вчинки окремих осіб радянської армії в Афганістані, бо ж сама ця війна – несправедлива. Це була інтервенція у чужу країну. Молоде покоління, яке прийде до війська, повинне мати за взірець людей, які воюють нині на Сході.
Справді, є багато ретроградів, які свою кар’єру зробили у радянській армії, але генерали, які бачили нашу концепцію змін до війська, схвалювали її. Казали: «О, це класно, це треба!» Звісно, лише заміною форми ми не зможемо добитися результату, на який сподіваємося. Має бути комплекс заходів: заміна однострою, українські політруки, системне виховання, яке б підвищувало морально-етичний рівень українського війська. Але нова форма – все-таки один із найвагоміших кроків. Бо зустрічають, як відомо, за одягом. А наші військові на зустрічах із колегами з НАТО виглядають, як радянські одоробла: у кашкетах а-ля аеродром, у кітелях і сорочках брудних кольорів із пластиковими погонами, які стирчать, наче військовий вбрав їх на себе разом з вішаком. На Заході одразу бачать, що це «постсовкова» армія. А коли на зустріч прийде офіцер, одягнутий за європейськими естетичними нормами, ставлення зовсім інше.
Офіцер, одягнутий у казна-що, – доказ того, що держава не приділяє уваги війську. У нас навіть кашкет не вміють носити, а форму військовим доводиться підшивати самотужки. Коли змінять однострій, військові розумітимуть, що до них ставляться, як до людей, що у них комфортний одяг не лише для бою, а й для повсякденного вжитку. У США офіцери вважають за честь брати шлюб у кітелі. А скільки у нас випадків, щоб офіцер приходив у церкву чи РАЦС у формі, з нагородами? Я не бачив такого. Бо їм соромно вдягати те, що зараз є. Ми ж пропонуємо офіцеру бути красивим.