ІГОР ПАЛИЦЯ: «ЙДЕМО РОЗБУДОВУВАТИ ВОЛИНЬ: СПОЧАТКУ РАЙЦЕНТРИ, А ЗГОДОМ І КОЖНЕ СЕЛО»*

Ще у 2012 році Ігор Палиця переміг на виборах до Верховної Ради, отримавши понад 40% голосів лучан. Такому «кредиту довіри» передувала масштабна робота створеного ним Фонду. Скептики прогнозували: от пройдуть вибори — і Палиця взагалі забуде про Луцьк. Натомість наступні чотири роки роботи Фонду «Новий Луцьк» довели зворотне. Навіть більше: темпи активності Фонду не тільки не падають, а навпаки — зростають.
Нещодавно стало відомо, що Фонд буде розширювати свою діяльність на всій території Волинської області та отримає нову назву — «Тільки разом». Крім того, команда однодумців Палиці планує підсилити свої можливості офіційними повноваженнями, і сьогодні під брендом Українського об’єднання патріотів — «УКРОПу» балотуються до Волинської обласної і Луцької міської рад. Першим номером до обох списків цієї політичної сили став засновник Фонду, член політради партії Ігор Палиця

Ярослава ЛИПНЮК

— Побачивши у виборчих списках до Волинської обласної ради кандидатів від партії «УКРОП», мешканці районів цікавляться, чи можуть вони розраховувати на таку ж підтримку, яку обласний центр уже має від Фонду «Новий Луцьк»?
— Фонд працює уже чотири роки, реалізував немало соціально вагомих проектів. За цей час я вклав у розвиток Луцька понад 180 мільйонів гривень. Відразу після виборів Фонд змінить назву і працюватиме на всю область.
Уже сьогодні ми починаємо впроваджувати перші проекти в районах. Плануємо спорудити легкоатлетичні стадіони із сучасними футбольними полями, нові спортивні майданчики, привести в нормальний стан медичні заклади, дати можливість сільським радам і освітнім закладам районів самостійно визначати, у кого закуповувати продукти харчування для дітей. Поки держава не думає про людей, це зробимо ми.
Почнемо із райцентрів, а закінчимо кожним населеним пунктом Волині. Під час представлення команди, з якою ми йдемо на місцеві вибори, я офіційно оголосив: ми починаємо будувати на Волині Європу.
Європа — це не закордон, не географія, а сталі старі демократії, де поважають людину і високий рівень життя, де закон — вищий за бажання чиновників. Ми маємо все необхідне для того, щоб збудувати таку економіку і суспільство, щоб західні держави стояли за нами в черзі, а не навпаки — ми їздили на саміти і просилися, коли вже нас покличуть у спільноту.
І робити Європу ми будемо не лише навколо нас, а насамперед — у головах людей, які мусять збагнути, що треба працювати по-іншому. Що ідеологічна робота — надзвичайно важлива складова розбудови держави. Тому в навчальних закладах нам потрібні посади військово-патріотичного керівника, який буде розповідати дітям, за що любити Україну і як її захищати. І саме з цією метою ми почнемо фінансувати, в тому числі — із обласного бюджету, наших письменників, митців, молодь, яка захоче знімати документальні фільми про Волинь, видавати фотоальбоми чи реалізовувати інші ідеї такого спрямування.
— Чимало проектів вашого Фонду пов’язані зі спортом: масштабна реконструкція обласного стадіону «Авангард», відкриття футбольних полів у школах міста, спорудження спортивних майданчиків WorkOut у дворах… Ще знаходяться скептики, які дорікають: у країні —війна, а ви гроші на ігри витрачаєте?
— Президент каже, що закінчить АТО за два тижні, але продовжує відправляти на смерть тисячі хлопців. У той час, коли більшість українців думає, як прогодувати сім’ї, волонтери мізкують, де взяти кошти, аби передати на фронт посилку, а солдати журяться, де братимуть гроші, коли повернуться додому. Бо держава наобіцяла золоті гори, а не виплачує навіть зарплатню. І в той же час, коли українці — в таких невеселих роздумах, купка людей при владі обмірковує нові плани, як вкрасти і кого зробити винним.
Є багато відкритих запитань щодо цієї неоголошеної війни. Наприклад, чому Крим, де на момент окупації було 25 тисяч українських військових, віддали п’яти тисячам росіян? Адже була можливість звільнити півострів від них за півгодини. Чому, коли Гіркін зайшов у Слов’янськ, влада нічого не робила? Чому нашим добровольцям ще на початку не дозволили очистити Луганськ і Донецьк від сепаратистів? Хто дозволив Стрєлкову втекти? Чому перші добровольчі батальйони, в яких були й волиняни, опинилися в Іловайському котлі? Чому контррозвідка не повідомила, що навколо — російські війська? Чому розпустили 51-у механізовану бригаду, а бійців, у котрих на руках була лише стрілецька зброя, назвали боягузами? Чому перш ніж питати із солдатів, їх не навчили воювати, не дали належної техніки, зброї?
І все ж я переконаний, що незабаром війна закінчиться, і так само переконаний, що сила українського народу — не лише в тому, щоб мужньо і відважно захищали свої кордони, а й у тому, що ми можемо бути першими і в мирному житті — у спорті, науці, медицині. Тому одним із пріоритетних завдань, які я ставлю перед Фондом, є збереження здоров’я нації.
Якщо молоді дати можливість займатися спортом, як на аматорському, так і професійному рівнях, проблеми з цигарками та алкоголем відпадуть самі собою. До речі, для сільської молоді це є не менш важливим питанням. Тому ми будуємо спортивні майданчики, реставруємо стадіони, працюємо зі спортшколами.
Щодо профілактики захворювань маємо й інші проекти. Наприклад, за сприяння Фонду лучани можуть безкоштовно проходити діагностику онкозахворювань. Цей та інші проекти незабаром почнемо впроваджувати і в районах.
— У своїх виступах ви часто говорите про те, що треба підвищувати якість життя волинян. У який спосіб?
— Згідно з моїми розрахунками, мінімальна зарплата працівників бюджетної сфери повинна бути щонайменше 5,5 тисячі гривень. Лише за такої умови є сенс говорити про боротьбу з корупцією, сумлінне виконання обов’язків, роботу на благо громади. Що можна спитати з учителя, лікаря чи міліціонера, яким держава пропонує півтори тисячі гривень на місяць за виконання нелегкої та надзвичайно відповідальної роботи.
Щодо покращення умов життя то, безперечно, в першу чергу маємо зробити дороги. Не лише реставрувати центральні проспекти, а збудувати вулиці там, де десятиліттями мешкають люди і не бачать під ногами не те що асфальту, а навіть щебеню.
Ми повинні проконтролювати прозорий розподіл бюджету, і паралельно — думати, яким чином притягнути на Волинь кошти, щоб їх вистачало не лише на виплату зарплат бюджетникам, а й на науку, медицину.
Поки немає нормальних умов, про розвиток економіки говорити рано. Ринок — це така субстанція, яку не треба чіпати. Він сам буде розвиватися, сам визначить норми рентабельності, розміри зарплат, але для цього треба створити всі умови. Першочергово — прийняти нормальне податкове законодавство, а також забезпечити чесну роботу міліції та прокуратури. І ринок запрацює.
— Серед передвиборчих обіцянок деяких політичних партій — боротьба з високими тарифами на комунальні послуги. Чи будуть депутати «УКРОПу» теж відстоювати зменшення тарифів?
— Ми зараз усюди чуємо розмови, що люди не можуть оплачувати за такими високими тарифами комунальні послуги. І, звісно, перед виборами на темі тарифів починають спекулювати. Так, лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявляє, що буде боротися із високими цінами на комуналку. При цьому уся провладна коаліція голосувала за підняття тарифів, а «Батьківщина», нагадаю, входить до цієї коаліції. Тому всі ці обіцянки — просто популістські розмови політиків. На мою думку, тарифи мають бути не високими, не низькими, а економічно обґрунтованими, і знову ж таки в поєднанні із суттєвим підняттям мінімальних зарплат та пенсій, аби люди могли не боргувати за комунальні послуги, а вчасно за них сплачувати.
— Чим партія «УКРОП» відрізняється від інших політичних сил, яких зараз досить багато на політичній арені України?
— На сьогодні для людей «УКРОП» ще нічим не відрізняється від інших партій. Особисто для мене — це та сила, в яку я пішов, тому що повірив людям, які хочуть і готові брати участь у цьому партійному проекті. Я ніколи не був у жодній політичній силі чи партії, хоча обирався за списками «Нашої України» у 2007 році. А от «Українське об’єднання патріотів — «УКРОП» — це перша партія, членом якої став. Відчуваю, що зробив правильно.
Це те об’єднання, яке дасть можливість усім патріотам України — не тільки військовим, а й учителям, лікарям, волонтерам, бізнесменам — впливати на зміни у суспільстві. Одним словом, партія «УКРОП» заслужила мою довіру. Тепер у неї набагато відповідальніше завдання: заслужити довіру народу.
— Районні осередки «УКРОПу» продовжать роботу після місцевих виборів 25 жовтня?
— Один із лідерів «Опозиційного блоку» нещодавно заявив, що, мовляв, партія «УКРОП» — це партія «одного дня». Звісно, їм би так хотілося. Щось подібне говорили і про Фонд «Новий Луцьк». Нібито я мав його закрити одразу після виборів у 2012 році. Але Фонд і досі приносить користь і допомагає людям. Так само і партія. Якщо люди їй довіряють, поділяють її ідеологію, бачать конкретні результати роботи команди, то ми не маємо права зупинятися після виборів.
— Із якими партіями бачите можливою співпрацю у місцевих радах?
— Дуже не хотілося б об’єднуватися з «Блоком Петра Порошенка — Солідарність», але ми можемо їх закликати приєднатися до нас шляхом голосування у місцевих радах. Не хотілося б об’єднуватися зі «Свободою», бо на сьогодні це — комерційний проект. Мені і досі не зрозуміло, чому партієць «Свободи» екс-Генпрокурор Олег Махніцький так і не покараний за те, що випустив колишніх керівників країни, які втекли з мільярдами. Можливо, будемо говорити про об’єднання з «Батьківщиною», але не розумію, чому вони не виходять з коаліції і не відкликають своїх міністрів.
Упевнений, що патріоти є не лише у складі «УКРОПу». Тож усіх, хто прагне працювати на благо Волині, її процвітання, запрошую стати нашими соратниками. Адже головне — не політична сила, а здатність дотриматися обіцяного перед виборцями і гідно представляти інтереси людей.