ДО ЛІДІЇ САС ЇДУТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ НАВІТЬ З ПОЛЬЩІ ТА ІТАЛІЇ

Тележурналіст із-за Бугу, який знімав репортаж про луцьку цілительку, був неабияк подивований, коли через 5 хвилин після знайомства почув від неї вичерпну характеристику стану свого здоров’я. «Навіть про зламаний колись палець сказала», — прокоментував сеанс діагностики Пшемек Косаковський

Оксана КРАВЧЕНКО

«СПАСИБІ ВАМ ЗА ДОНЕЧКУ…»
Лідія Антонівна знайомить нас із відзнятим польським журналістом сюжетом. До свого «міжнародного визнання» ставиться з гумором. Не дивується, що під час опитування, яке журналіст проводив на Центральному ринку в Луцьку, з’ясувалося, що її ім’я й прізвище відомі багатьом. За кілька десятків років цілительської практики через руки жінки пройшли тисячі хворих.
Зібравши попередньо деяку інформацію, поляк купив на ринку кілька яєць і попросився до Лідії Сас на прийом.
— Міг би той пан на яйця і не витрачати коштів, я інформацію «зчитую» навіть без підручних засобів, бачу, яке в людини біополе, яка аура, де в організмі є збій. Але загалом використовую різні методи народної медицини, що були відомі ще нашим бабусям, які вміли переляк яйцем викачувати, віск виливали, порчу знімали. Я змалку любила із старими людьми спілкуватися, слухати розповіді про знахарів. А потім випадково звернула увагу, що і сама маю не зовсім звичайні здібності, — розповідала Лідія Сас.
Інтерес до нетрадиційної медицини спонукав учитися. Уже маючи трьох дітей, гурточок онуків, закінчила курси біоенергетики в Києві, факультет фізичної реабілітації в Інституті розвитку людини університету «Україна». Не соромиться звертатися за консультацією, коли є в тому потреба, до сина, який працює лікарем. А своїх пацієнтів нерідко скеровує у лікувальні заклади.
— Якщо бачу, що в людини злоякісна пухлина чи, скажімо, туберкульоз, не переоцінюю своїх можливостей, кажу: «Вам потрібне хірургічне втручання, медикаментозне лікування, травами тут не зарадиш». Був випадок, коли я діагностувала пухлину головного мозку в дитини. Батьки повезли дівчинку до Києва, онкологи там підтвердили діагноз, вчасно прооперували і ця родина досі мені вдячна, що я попередила про біду.
Часто молоді подружні пари звертаються, в яких довго нема дітей. Потім приїжджають уже з малечею, — каже Лідія Антонівна, зізнаючись, що тримає на такий випадок цукерки та печиво, аби в новонароджених доля була солодка.
Дехто з батьків навіть фільмує такі зворушливі моменти. А для Лідії Сас ці крихітні відвідувачі є найбажанішими.
— У нас племінниця з Рівненщини 7 років не могла завагітніти. Куди вони з чоловіком не зверталися — нічого не допомагало. Сказали, спермограма нікудишня, всього 15 відсотків. А сюди кілька разів приїхали, Лідія Антонівна їх прийняла — і от уже 3 місяці дитинці буде, — підтвердив один із сусідів, зазначивши, що і сам випробував на собі цілительські здібності пані Лідії.
Лучанка Тетяна Гриненко сьогодні привела на прийом 9–річного синочка. Маленьким він дуже заїкався. Жінка згадує:
У дитинстві мене мама до Лідії Антонівни приводила, як виникали проблеми зі здоров’ям. Ціла округа наша називає її своїм лікарем. У мене Вітя у 2 рочки не міг говорити, може, десь перелякався, бо страшно заїкався. Лідія Антонівна вилікувала. Ходив у маленьку школу, пішов у перший клас — усе було добре. А тепер, видно, був якийсь стрес, Вітя знову став заїкатися. Тільки на Лідію Антонівну й надіємося.

СІМЕЙНИЙ ЛІКАР СИНЬЙОРА ВІТТОРІО
Тетяна Яценюк — жителька села Милуші, що під Луцьком, знається з Лідією Антонівною давно, а в останні роки приходить до неї на прийом разом зі своїм чоловіком, уродженцем Мілана. Ця привітна і комунікабельна пара має змогу лікуватися в Італії, де рівень розвитку медицини достатньо високий. Але медикаментозне лікування, як вважає синьйор Вітторіо Антоніотті, має і негативну побічну дію. Тому в тих випадках, коли «хімію» можна замінити фітотерапією, методами народної медицини, — цим варто скористатися.
Їхня історія, як на теперішній час, нікого не здивує. Подібні шлюби нині не рідкість. Рано овдовіла волинянка мусила їхати на заробітки до Польщі, бо в Україні — безробіття і зубожіння. Там, за кордоном, познайомилася із громадянином Італії, який був у Польщі у справах бізнесу. Симпатична білявка запала в серце синьйора Вітторіо. Отож, за якийсь час пані Тетяна переїхала до Мілана, а згодом пара одружилася. Тепер живуть «на дві країни» — то в Італії, то в Україні. Дуже люблять подорожувати, мріють побувати у багатьох куточках світу. Однак, на жаль, доводиться зважати на проблеми зі здоров’ям.
— Я переніс складне кардіохірургічне втручання, зокрема, шунтування серця. Маю також захворювання судин ніг. Тому час від часу доводиться підліковуватися і в Мілані, і в Луцьку. Мушу визнати, коли Тетяна вперше привела мене до синьйори Лідії, я сумнівався. Але як відчув, що мені стає легше, то ці сумніви відпали, — через дружину, яка була в ролі перекладача, поділився враженнями італійський пацієнт Лідії Антонівни.
А від пані Тетяни ми довідалися, що ліки, які виготовляє цілителька, передають багатьом волинянкам–заробітчанкам. На перших порах, коли жінки не мають офіційного дозволу на проживання в Італії, їм недоступні медичні послуги, лікувальні заклади для них закриті. І в аптеках без рецепта придбати необхідні ліки неможливо. Тому й чекають наші землячки передач із дому.
— Мій чоловік називає Лідію Антонівну нашим сімейним лікарем. Пригадую, як 15 років тому ні з того, ні з сього занедужала. В поліклініці обстежили — нічого не виявили. А мені очі наче застеляло, голова паморочилася. Привели сюди на прийом мене попід руки. Не знаю, як пояснити вплив лікування Лідії Антонівни, але з її хати виходила — наче світ став яснішим, наче розвиднілося і тягар із себе скинула, — згадувала наша співрозмовниця.
Сама ж цілителька нічого дивного у цьому не вбачає.
— Іноді достатньо зняти з людини негативну енергію, провести корекцію біополя — і стає легше. Накладу руки, прочитаю молитви — і хворий відчуває у собі зміни. Якщо дав мені Бог можливість цим займатися, значить, треба допомагати іншим.