Ця історія сталася в одному із сіл Горохівського району. Жінка і чоловік, які проживають у громадянському шлюбі, звернулися до журналістів зі своєю бідою і навіть не посоромилися назвати імена, бо, з їхніх слів, від кривдниці потерпають уже не перший рік. Кажуть, що далі терпіти знущання вже не можуть...
Ця історія сталася в одному із сіл Горохівського району. Жінка і чоловік, які проживають у громадянському шлюбі, звернулися до журналістів зі своєю бідою і навіть не посоромилися назвати імена, бо, з їхніх слів, від кривдниці потерпають уже не перший рік. Кажуть, що далі терпіти знущання вже не можуть
Леся ВЛАШИНЕЦЬ
Олександр і Валентина (з етичних міркувань усе ж не називаю їхніх прізвищ) стали жити разом декілька років тому. Обоє розлучені. Він залишив колишній дружині споруджений разом будинок і все спільно нажите майно, сам же перейшов мешкати у стареньку батьківську хату, упродовж чотирьох літ давав собі раду. Із Валентиною став жити, як мовиться, душа в душу. Хазяйновиті, працелюбні (обом ще немає 60–ти років), вони завели чимале господарство. Біда лише в тому, що ґаздувати доводиться на одному подвір’ї з першою дружиною. Валентина, плачучи, розповідала, що та і серпом, і косою не раз притискувала її до стіни в сутінках чи й за дня, а ще звинувачувала в крадіжках домашнього птаства. Бувало, що й корову їхню доїла. Однак сміття зі своєї хати люди не виносили – терпіли, бо мають нехай не спільних, а все ж рідних дітей та онуків. Найменшенькі, з оповіді потерпілих, теж не раз страждали від намовлянь одинокої бабусі: мовляв, не грайтеся одні з одними, бо то – вороги. Але діти як діти, їм байдуже до проблем, яких ще не розуміють. Терпіння Валентини й Олександра увірвалося минулої неділі. Ввечері чоловік пішов на пасовище по корову, Валентина стала звично поратися у хліві. Про те, що сталося згодом, зі сльозами розповідала: — Виходжу з нього і з темряви чую: «Що, відьмо, за дня совалася, а поночі хазяйнуєш?» А ще за декілька секунд відчула на собі руки. Намагалася захиститися, відштовхнути розлючену нападницю і втрапила мізинцем якраз у рот… Біль був таким, що словами не розповісти, бо та зубами стиснула палець настільки, що врешті відкусила півпучки разом із нігтем. Звісно, без лікарні цього вечора не обійшлося. Звідти до працівників Горохівського РВ УМВС України у Волинській області і надійшло повідомлення про цей випадок. Не забарилася вранці у понеділок звернутися із заявою про сварку на ґрунті неприязні і кривдниця Валентини. Правоохоронцям, зі слів дільничного інспектора міліції Андрія Кіфорука, вона пояснила, що не хотіла, аби цим закінчилося, але тоді зупинити себе не могла. Зі злості чи з ревнощів? Про це знає лише сама. Олександр і Валентина категорично проти, щоб їхню агресивну сусідку було притягнуто до кримінальної відповідальності. Вони лише хочуть спокою – настільки, що вже змушені публічно просити її сприйняти як належне свою долю.
