ЯКА ПОЛІТИЧНА РЕФОРМА ПОТРІБНА КРАЇНІ?

«Ми за системні зміни в структурі влади, а не за косметичний ремонт ветхої будівлі», — наголошує в інтерв’ю кореспонденту «Волині» народний депутат України Володимир Бондар

— Володимире Нальковичу, як ви оцінюєте нинішню ситуацію з Конституційною реформою після голосування, яке відбулося у Верховній Раді?
— Я думаю, що ситуація в державі, образно кажучи, вирівнялася якраз після провалу тих змін до Конституції, які пропонувалися у відомому проекті Симоненка-Медведчука з додатками Мороза. Саме після того, як цей проект не пройшов, не вдалася спроба на догоду конкретним особам змінити Основний Закон, ситуація в Україні набуває ознак стабільного розвитку. Законодавчому процесу, я вважаю, повернута система і логіка. І вже сьогодні йде мова про ряд соціальних законопроектів, які є на часі. Те, що сталося, — не лише перемога опозиційних сил, а й перемога всіх здорових сил в державі.
— Але як можуть розвиватися події довкола цієї реформи далі, чи можливе переголосовування, про яке говорять, прийняття нової редакції змін до Конституції чи внесення нового проекту?
— Законних підстав для переголосовування в тому правовому колі, яке ми маємо, немає. І тому будь-які спроби внести цей же законопроект на переголосовування — незаконні. Але ж ви бачили, що в нас можна застосувати будь-які механізми, які не передбачені, або навіть заборонені законодавством. Більше того, ми навіть стали звикати до цих порушень закону.
Тому я й не здивуюся, якщо цей проект буде вдруге поставлений на голосування. Але, повірте, це нічого не дасть. Тому що перестановка політичних сил в нашій державі відбулася. Дворічна підготовка до проведення політичної реформи завершилася великим «пшиком». Інакше й не могло бути, коли те, що робилося фактично з примусу, на догоду кільком особам, видавалося за всенародну підтримку.
Сьогодні всі зрозуміли, що навіть в більшості є сили, які бачать подальший розвиток України по-іншому, ніж бачать це пан Медведчук і його оточення. Люди розуміють, що парламентсько-урядова коаліція — це черговий міф, який роздувався Адміністрацією Президента. Такий, як і домовленості з лівим спектром політичних сил в Україні. Я переконаний, що у Верховній Раді буде сформована інша більшість, яка в основі своєї діяльності бачитиме не кланові, чи вузькопартійні інтереси, чи навіть вузькоідеологічні. За основу своєї діяльності ця більшість візьме демократичні принципи.
— Ви вірите, що така більшість можлива?
— Основу її складуть депутати, котрі працюють у фракціях блоку «Наша Україна», Блоку Юлії Тимошенко, Соціалістичної партії, у фракціях, які входять ще сьогодні до більшості. Я не хочу називати ці фракції, аби не спричинити тиск на них з боку провладних сил. Але я переконаний, що відцентрові сили у більшості будуть дедалі сильнішати навіть незважаючи на заяви про висунення спільного кандидата в Президенти і т.д.
— Як ви гадаєте, у зв’язку з тим, що Президент підписав Закон про вибори на пропорційній основі, а проект Конституційної реформи не пройшов, чи можлива відміна цього закону?
— Я думаю, це питання буде порушуватися. Але основним політичним силам, в тому числі й провладним, вигідний цей закон. Закон гарантує сильним політичним партіям і блокам подальше перебування в парламенті. А яка партія цього не хоче? За цей закон виступають і такі партії, як СДПУ(о), Аграрна, Народно-демократична. Вони вже сьогодні можуть подолати тривідсотковий бар’єр і матимуть за новим законом більшу кількість депутатів.
— Якою буде, на ваш погляд, подальша доля Конституційної реформи в цілому?
— Переможе точка зору тих, хто прагне йти шляхом поступових серйозних структурних змін в системі влади, внесення і прийняття певних законопроектів щодо цього. Маю на увазі закони про парламент, про Президента, про місцеве самоврядування, про органи місцевої влади в Україні, закон про опозицію. Це ряд базових законів, які й можна назвати політичною реформою.
Не думаю, що найближчим часом, на цій сесії будуть внесені будь-які зміни до Конституції України. Ця Конституція є багато в чому доброю, прогресивною Конституцією. Питання стоїть про розподіл владних повноважень у трикутнику Президент—парламент—уряд. Я думаю, ці повноваження можна перерозподілити шляхом прийняття відповідних законів, які стосуватимуться того чи іншого інституту влади. Бо реформування влади в Україні справді потрібне. Інша справа, це термін введення цих законів. Тут треба підходити зважено, бо такий термін ще не настав. Щоб він настав, треба разом з політичною реформою провести адміністративну реформу, реформу територіального устрою України, відповісти на ключові питання щодо повноважень різних органів місцевого самоврядування.
Саме таку системність у змінах, що стосуються влади, сповідує Блок Віктора Ющенка. Тож довкола нього й відбуватиметься перегрупування сил. Ця ситуація, з моєї точки зору, повинна торкнутися не тільки стін парламенту, парламентських фракцій. Я вважаю, що органи місцевого самоврядування, особливо базові органи, а також місцеві державні адміністрації повинні теж відчути — їм необхідно, їм вигідно працювати в контексті зближення з політичною силою, яку очолює Віктор Ющенко. Хоче хтось цього чи ні, але весь хід і логіка подій доводять, що саме ця сила буде основою для формування влади як на всеукраїнському, так і регіональному рівні.
— Отже, те, говорять опоненти Ющенка, що він та ті, хто йде за ним, виступають за консервацію того стану речей, який є зараз, за збереження президентсько-парламентської республіки, не має під собою підстав?
— Ви ж знаєте, це була наша теза, що країна потребує змін в системі влади. Ми з цією тезою йшли на вибори і від неї в жодному разі не відмовляємося. Ви, певно, пам’ятаєте про договір між органами політичної влади, який пропонувала «Наша Україна» на початку свого існування. Саме члени нашої фракції є авторами законопроектів, які докорінно міняють систему влади в Україні. Але ми є категоричними противниками зміни лише фасаду, зміни однієї вивіски на іншу. Ми категорично проти косметичного ремонту будівлі, яка, вибачте, валиться. Ми виступаємо за системні зміни в структурі влади. Але ми чітко розуміємо й інше — сьогодні знаходимося в певній системі координат. Є поки що існуюча більшість, є існуюча форма стосунків, не нами запроваджена, але вона існує. Керівники міністерств, силових структур не завжди в своїй роботі керуються законами. Зламати таку систему стосунків відразу неможливо, різкі рухи тут не завжди можуть принести користь. Тому ми виступаємо за поетапне, системне реформування влади в Україні. Ми виступаємо за надання більших повноважень органам місцевого самоврядування, тому що вважаємо: саме тут лежать основні інтереси людей і саме тут має реалізуватися основна влада щодо людей. Ми виступаємо за виборність керівників областей, хоча я думаю, що це буде вже після проведення адміністративної реформи і укрупнення областей. Але ми обов’язково прийдемо до цієї виборності.
— Володимире Нальковичу, як, на вашу думку, на обстановку в регіонах, на місцеву політику вплине новий закон про місцеві вибори, який передбачає ці вибори теж на пропорційній основі?
— Я думаю, що, по-перше, це посилить роль суб’єктів виборчого процесу, тобто місцевих організацій політичних партій і блоків. Цей закон, як і закон про фінансування політичних партій в Україні, сприятиме тому, щоб політичні партії і на місцевому рівні ставали вагомими гравцями на політичній арені. Ми повинні прийти до загальноприйнятої у демократичному суспільстві тези, що політична діяльність громадян держави здійснюється через політичну діяльність партій. Ми ж не дивуємося, що інформування людей іде через засоби масової інформації, тому, що це є вже звична система, яка включає і підготовку фахівців, і систему викладу інформації. То чому політичний процес має проходити без суб’єктів політичного процесу? Це позитивно відбиватиметься на розвитку місцевого самоврядування.
— Останнім часом з’явилися повідомлення про контакти Віктора Ющенка з представниками дніпропетровської політично-фінансової групи, з Віктором Пінчуком. Це справді так?
— Про безпосередні контакти не скажу. Не знаю. Але скажу про інше: створення нової більшості — тривалий процес і на першому етапі відбувається розкол більшості існуючої, відкол «частинок айсберга». Ці осколки айсберга вже відпливають від основної маси, попри всі заяви про єдність більшості і єдиного кандидата. Дедалі більше представників різних груп ставлять на перший план інтереси держави. І вони неминуче приходять до нас. А контакти між представниками різних політичних сил відбуваються постійно.
— Але ось Олександр Мороз під час зустрічі з Януковичем заявив про те, що йтиме на президентські вибори самостійно. Що на це скажете?
— За законами політології, якщо лідер політичної партії не балотується на президентських виборах, то ця партія на наступних парламентських виборах отримує мінус три відсотки голосів виборців у порівнянні з попередніми. Саме значною мірою прагненням зберегти свій вплив на електорат продиктований і такий підхід Олександра Мороза. Але я не бачу реальних перспектив для Мороза перемогти на президентських виборах, навіть вийти в другий тур. Тому, вважаю, на якомусь етапі ми повинні прийти до взаєморозуміння. Щодо єдиного кандидата від провладних сил, то, вважаю, що будуть й інші кандидати від цих сил. В політичних партіях не сидять самогубці.
— Чи змінилось щось останнім часом в інформаційній блокаді опозиційних сил, зокрема, й «Нашої України»?
— На таких каналах, як «1+1», «Інтер», УТ-1, — ні. Я думаю, що люди вже зрозуміли, наскільки брехливу пропаганду проти нас, не гребуючи ніякими засобами обдурювання глядачів, ведуть такі особи, як Джангіров і Корчинський. В народі кажуть: «Чого бреше? Бо правди боїться». Так і тут. А ось на таких каналах, як СТБ, ІСТV, «Новому» інформація про «Нашу Україну», Віктора Ющенка стала набагато об’єктивнішою. Значить, щось таки змінилося.
Інтерв’ю взяв Володимир ЛИС.