21 листопада в країні відзначають День Гідності та Свободи...
Згідно з указом Президента Петра Порошенка 21 листопада в країні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня два роки тому на Майдані Незалежності у Києві студенти встановили перші намети, протестуючи проти того, що Янукович не підписав Угоду про асоціацію з Євросоюзом...
Іван СИДОР, священик, який ударами у дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря врятував Євромайдан у грудні 2013-го, «Людина 2013 року» газети «Волинь-нова» (м. Київ): — Багато розслідувань, у тому числі й СБУ, підтверджують, що якби не Євромайдан, то Україна рано чи пізно була б передана Росії. Не секрет, що за правління Януковича наша армія практично не існувала, сама держава виснажувалася, ми жили в ілюзії стабільності. Таким був план Януковича і Путіна: зробити Україну безсилою перед Росією. Тоді без великих втрат можна було б забрати велику територію. Революція гідності спричинила крах цих намірів. Ми зуміли врятувати країну. Звісно, маємо втрати: як людські, так і територіальні, але без Євромайдану вони були б набагато більшими.
Ігор ГУЗЬ, народний депутат України (м. Луцьк): — Україна поступово перетворювалася б у Білорусь: з диктаторським режимом, ущемленням прав і свобод. А так живемо у вільній державі. Здобули це право дорогою ціною, але ще Євген Коновалець писав, що безкровна незалежність, здобута без боротьби, не виправдовує сподівань. Люди, які загинули на Євромайдані, на фронті, полягли за кращу Україну. Звичайно, сьогодні вона ще не така, як хотілося б. Але на ці жертви потрібно було йти заради майбутнього.
Тарас ЧОРНОВІЛ, народний депутат України ІІІ–VI скликань (м. Київ): — Переконаний, що революції неможливо було уникнути. Її хотіло не лише наше суспільство, але й (як не дивно) Москва. Вона планувала розколоти Україну, була впевнена, що розділить її на дві частини, одна з яких (так звана Новоросія) відійде до Росії. Якщо припустити, що суспільство все-таки проковтнуло зрив євроінтеграції, крен у російському напрямку все одно був би надто повільний. Ми, мабуть, до сьогодні не стали б членами євроазійських утворень, але проєвропейські напрямки однозначно скорочувалися б. У суспільстві наростало б невдоволення і чергові президентські вибори стали б критичною точкою, де демократам вдалося б чи перемогти, чи програти, бо Януковичу намалювали б потрібний результат. Але після цього в Україні почався б серйозний рух, який би все одно закінчився революцією.
Майя МОСКВИЧ, активістка Євромайдану, учасниця АТО (м. Луцьк): — Рано чи пізно все одно назбиралася б критична маса людей, які б зробили революцію. Але без Євромайдану все могло би бути набагато страшніше, російські війська окупували б Київ. Головний здобуток Революції гідності у тому, що люди зрозуміли: слід змінювати не владу, а систему. Без цього ми б довго ще обирали замість Януковича іншого президента, гадаючи, що це і є поліпшення.
Ігор ЛУЦЕНКО, народний депутат України (м. Київ): — Ми могли б бути такою собі Сирією, у ліпшому випадку — Балканами. Все віщувало громадянську війну. Те, що ми випередили події, значно зменшило наші втрати й допомогло зберегти державу у формі, в якій вона тепер існує.
Олександр ГУЧ, активіст Євромайдану, новообраний сільський голова (с. Дерно Ківерцівського району): — Україна потрохи зливалася б із Росією. Сигналом про це було розташування російського флоту в Криму. Революція гідності унеможливила таке уподібнення. Люди хотіли незалежності, достойного життя, тому вийшли на Майдан. Ще не всі цінності Революції гідності втілені, тож є багато роботи.
Володимир КАРПУК, народний депутат України V–VI скликань (м. Луцьк): — Важко навіть уявити ступінь зневаги до людини, якби не було Революції гідності. Кожному з нас невимовно важко, коли нехтують його думкою, нищать гідність. Відчуваю, що ця революція відбулася в душах мільйонів. Хоч немає результату, якого хотілося б, значимість тих подій відчуємо з роками. Пригадую, колись один із волинських політиків запитав на сесії облради, чи не соромно тим, хто сидить у цій залі, за те, що брали участь у революції 2004 року. Але за події Революції гідності нікому з нас не буде соромно.
Ігор ПАВЛЮК, письменник, доктор наук із соціальних комунікацій (м. Київ): — А яким був би Рим, якби не повстання Спартака? Спартак змінив Рим, хоча (теоретично) програв. А практично цей бунт язичника підготував ґрунт для приходу Христа, який зробив духовну революцію. Україна теж стоїть на межі. Як письменник маю говорити свою правду: є сумнів, чи виживемо ми як держава… За законами духу, Спартак ніби програв, після нього прийшов Христос, якого розп’яли, як і Спартака, до речі, але це дало поштовх для народження релігії, за законами якої живемо досі. Мені здається, що без Революції гідності Україна була б ніяка. Тепер вона поранена, але водночас і загартована завдяки величезним випробуванням. Тому, образно кажучи, ждемо, що після Спартака прийде Христос, і ми станемо сильною державою. Але починати треба із себе.
