У Нововолинську мають побудувати завод із переробки відходів та генерування енергії...
Про те, що в Нововолинську мають побудувати завод із переробки відходів та генерування енергії, говорили вже тривалий час. З кінця 2013 року представники німецької компанії «INSIL Deutschland UG» почали працювати з керівниками шахтарського міста стосовно побудови на його теренах заводу з переробки побутових відходів під назвою «Нововолинський Екотехнопарк», де мали виготовляти бензин та електроенергію зі сміття...
Алла ЛІСОВА
Однак конкретно зупинилися на цьому питанні торік, коли в польському місті Глівици була укладена угода між Нововолинською міською радою, згаданою німецькою компанією та «Агенцією сталого енергетичного розвитку» про наміри щодо підприємства такого типу. Проектна потужність заводу: — переробка 25 тисяч тонн сміття на рік, завдяки чому мали досягти остаточної мети — забезпечити городян тепловою енергією. Сума інвестицій становить 40 мільйонів євро. Стало відомо, що зазначена німецька фірма планує збудувати сміттєсортувальні екотехнопарки в чотирьох українських містах. Представник ТОВ «Агенція сталого енергетичного розвитку», тепер заступник голови облдержадміністрації Сергій Кошарук, котрий був призначений як куратор будівництва, запевняв, що підприємство, яке має постати в Нововолинську приблизно за 18 місяців, буде екологічно безпечним, а його діяльність принесе неабиякий енергетичний ефект місту. Згодом у стінах Волинської облдержадміністрації був підписаний меморандум про співпрацю, а ще через деякий час відбулася презентація проекту за участю всіх зацікавлених сторін. Тоді, варто сказати, все виглядало дуже привабливо і презентабельно, здавалося, що незадовго шахтарський Нововолинськ, який переживає зараз не найкращий період в економічному плані, отримає новий подих. На те сподівалися й керівники міста. Після цього питання, що стосувалося майбутнього будівництва сміттєпереробного заводу, було включене в порядок денний 36–ї позачергової сесії Нововолинської міської ради. Тоді депутати дали дозвіл виробничому управлінню комунального господарства ЖКО на участь у створенні спільного підприємства, що визначено в проекті як необхідна умова. На одній з наступних сесійних засідань було виділено земельну ділянку під майбутнє виробництво. Місто почало чекати надходження першого траншу інвестицій, які мали буцімто виділити араби. І ось раптом в окремих електронних ЗМІ з’являється інформація, що, мовляв, згаданий проект — то велика мильна бульбашка. Німецьку компанію називають таємничим інвестором, статутний фонд якої становить один євро (вона, за попередніми даними, не значилася інвестором, а була всього лиш посередником для його пошуків), її керівника — піарником, якого нібито розшукують правоохоронні органи. Тобто, виходить, що українці й, зокрема, волиняни повірили сумнівній компанії, яка, заявивши свої наміри, переслідувала якусь корисливу мету? Таке питання я насамперед поставила начальнику КП «Управління економічної політики та інвестицій» Нововолинської міської ради Василю Мигасу. Публікації, які фактично дискредитують авторитет німецької фірми, він називає несерйозними й, можливо, замовними. Зазначає, що статутний капітал Нововолинського виробничого управління комунального господарства, яке входить до спільного підприємства, теж досить незначний — всього одна тисяча гривень. Це — формально, адже фінансування буде здійснювати інвестор. Тобто, як пояснив пан Василь, те, що від міста вимагалося, — зроблено. Наступним кроком, наскільки відомо, мала би стати зустріч із тими закордонними виробничниками, хто випускає обладнання. Адже кошти повинні надійти не в грошовому вигляді, а устаткуванням, матеріалами тощо. Останнім часом, каже Василь Мигас, цікавилися в німецької сторони, коли ж розпочнеться фінансування, на що отримали відповідь: «Поки що невідомо — зволікає інвестор». Заступник голови ОДА Сергій Кошарук, який, так би мовити, в темі, з цього приводу зазначив, що компанія «INSIL Deutschland UG» не фіктивна, а цілком реальна, яка пропонує екологічно безпечні технології для переробки сміття. — Це й привабило мене як людину, яка добре знає, що на сьогодні для України питання складування сміття є дуже актуальним, бо з цим пов’язані певні загрози для довкілля. Спокусило й те, що кінцевим продуктом усього виробничого циклу майбутнього підприємства мають стати такі необхідні нам енергія та паливо. Перш, ніж давати на щось згоду, ми все промоніторили, адже розуміли, що несемо відповідальність за серйозність пропозицій і намірів наших партнерів. Як повідомив Сергій Кошарук, німці обіцяли, що цього року розпочнуть роботи. Певною гарантією служило й те, що в їхній країні фірми, які реалізовують екологічні проекти, отримують гарантії уряду, які служать важливим фактором для пом’якшення ризиків їхньої діяльності. Генпідрядником виступає та ж німецька фірма, яка визначає технологію, вид обладнання тощо. І, зрозуміло, їхні працівники шукають інвестора. — Стосовно негативних публікацій, — каже Сергій Кошарук, — то склалося враження, що окремі люди шукають просто сенсацій. Нам зараз, коли в країні йде війна, триває економічна криза, ставити під сумнів репутацію інвестора просто некоректно. Тим більше, що збитків наша сторона не понесла жодних. То де проглядається їхня корислива зацікавленість? Наразі їхньою, як і нашою стороною, в організаційному плані було зроблено чимало. Не думаю, що пройдуть якісь суттєві зміни, адже тоді треба міняти бізнес–план. Тому я твердо вірю, що проект буде реалізовуватися. Хай навіть окупність чекатимемо роки. Адже диверсифікація постачання теплової, електричної енергії — це дуже гарний і перспективний шлях розвитку громад. Хочеться сподіватися, що закордонні партнери, справді, йдуть до нас із реальними й результативними планами та проектами, оцінюючи Україну як повноправного й відповідального партнера. Згідна з співрозмовником у тому, що інвестори хочуть бачити від нас певні гарантії, складовою яких є неупереджене ставлення, доброзичливий клімат. Але ж кожному своя сорочка до тіла ближча — тому краще подмухати на холодне, ніж потім обпектися на гарячому.
