Кажуть, що нове — це добре забуте старе. Тож іноді, попри значний розвиток сучасних технологій, незле пригадати, як господарювали наші діди-прадіди...
Кажуть, що нове — це добре забуте старе. Тож іноді, попри значний розвиток сучасних технологій, незле пригадати, як господарювали наші діди-прадіди. Звісно, тодішнє життя хлібороба значно відрізнялося від нинішнього. Та й ми не закликаємо відмовитися від комбайнів і взятися за серпи. Проте іноді варто прислухатися до тих давніх порад. Не такі вони вже й застарілі. Під цією рубрикою ми пропонуватимемо матеріали, що їх господарям радила преса 1920—1930-х років. Подаємо із збереженням тодішнього правопису.
Заграничний хлібороб уже віддавна ріже січку значно довшу, ніж у нас, принаймні на 3—5 см. Пояснюється це тим, що коротку січку як кінь, так і корова ковтають, не перегризши й не обслинивши, бо втікає тварині з-під зубів. Наслідки того такі, що недокладно перегризена січка переходить через шлунок і неперетравлена виходить, що не дає ніякої користі тварині. Краще різати довшу січку, що дає ліпші наслідки. Газета «Рільник», 1935 рік, №17
