УРЯД НЕ РЕФОРМУЄ, А ЗНИЩУЄ МЕДИЦИНУ

Написав цю статтю під враженням від участі у парламентських слуханнях «Про реформування охорони здоров’я в Україні», що відбулися у Києві і в яких я взяв участь як депутат обласної ради від ВО «Свобода». Були запрошені до слова депутати провладних і опозиційних партій, представники громадських організацій і профспілок, органів місцевого самоврядування, науковці. Серед них не було прибічників — лише скептики плану реформування української медицини, який пропонує влада. Гучними оплесками підтримав зал одного зі спікерів, котрий зауважив, що за 25 років незалежності України в нас змінилося 20 міністрів охорони здоров’я, кожен із яких мав своє бачення шляхів реформування. Істина одна: коли способів лікування недуги багато, то жоден із них не є дієвим. Варто зауважити, що нас уже не 52 і не 45 мільйонів, а набагато менше

Сергій СІВАК, депутат Волинської обласної ради (фракція ВО «Свобода»), лікар обласної клінічної лікарні

НАМІРИ, ЩО ЛЯКАЮТЬ УКРАЇНЦІВ
Сьогодні слово «реформа» уже лякає людей. Бо за час бурхливої псевдореформаторської діяльності уряду Арсенія Яценюка рівень життя українців серйозно знизився.
На думку експертів, реформаторські перетворення або революційні зміни повинні бути системними, вони мають здійснюватися з певною стратегічною метою протягом 2 — 3 місяців. У наших сусідів — у країнах Східної Європи — так і було. Той же Бальцерович у Польщі, Гавел у Чехії, Лаар в Естонії. Знизити податки, фіскальне навантаження на виробників, запустити внутрішнє виробництво, зробити чесними і прозорими правила ведення бізнесу — це те, чого суспільство очікує від держави.
На жаль, події минулого року, а саме — обвал економіки, національної валюти, підвищення цін на тарифи ЖКГ тощо, довели до злиднів більшу частину населення, засвідчивши цілковиту неспроможність виконавчої влади змінити життя людей на краще. Не може не лякати промова прем’єр–міністра Яценюка, виголошена з трибуни Верховної Ради України, де серед ключових напрямків перемін 2016 року — реформування освіти, охорони здоров’я, системи судоустрою, податкова реформа і децентралізація. Бо, спостерігаючи за «реформами» цього уряду, мимоволі готуєш себе до гіршого.

ЯКИМ Є РЕАЛЬНИЙ СТАН СПРАВ У МЕДИЧНІЙ СФЕРІ?
В Україні сьогодні налічується близько 8 тисяч лікарень і поліклінік. 75 відсотків коштів, що виділяються з бюджету, йде на їхнє утримання. На початку 2015 року міністр охорони здоров’я Квіташвілі висловив думку, що лише 30 відсотків ліжкового фонду в медичних закладах використовується раціонально, а решту можна скоротити. Мова йде про постанову уряду від 26 листопада 2015 року «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними ліжками з розрахунку на 10 тис. населення». Як аргумент, навели аналогічні показники у Швеції, де на 10 тисяч населення припадає 27—30 ліжок, а у нас сьогодні — 90…
Можливо, й забагато. Але як можна порівнювати рівень життя в Україні й у Швеції, де він один із найвищих у світі? Хоча у Франції — 63, а в Польщі — 65 ліжок на 10 тисяч громадян. Тобто, за логікою уряду, з існуючих на сьогодні 400 тисяч лікарняних ліжок може залишитись лише 120 тисяч.
А як же десятки тисяч працівників середньої та молодшої ланки, допоміжних служб, лікарів, що будуть звільнені в результаті проведення так званої «реформи»? Лише на Волині, згідно з цією урядовою постановою, може бути скорочено 1600 ліжок. Ще одне запитання: а де ж тоді лікуватимуться «зайві» пацієнти?
На мою думку, поки що вся суть «нововведень» у медицині від уряду Яценюка зводиться до того, аби максимально скоротити кількість лікарень і поліклінік, лікарів і медперсоналу. Але хіба це можна назвати «реформою»?

ВЛАДА САМОУСУНУЛАСЯ ВІД ЗАХИСТУ ЗДОРОВ’Я ГРОМАДЯН
Держава сьогодні відходить від своєї основної функції — оберігати здоров’я народу — й перекладає ці видатки на плечі пересічного українця. І це — факт. Посудіть самі: бюджет охорони здоров’я на 2016 рік — 57 мільярдів 251 мільйон гривень. Це менше, ніж у 2015 році, на 2 мільярди 572 мільйони гривень. Тобто реальні потреби галузі враховані лише на 30—40 відсотків.
Видатки на боротьбу з туберкульозом будуть профінансовані лише на 28 відсотків, лікування гепатитів В і С — на 9,4, СНІДу — на 24, дитячих онкогематологічних захворювань — на 66, серцево–судинних та мозкових хвороб, онкології — на 74, гемофілії — 27 відсотків, трансплантація органів — на 32, закупівля ендопротезів — на 28 відсотків. Що це, як не злочин проти власного народу? І де пересічний українець братиме кошти на лікування, якщо на фоні тотального зростання цін він ледве виживає?
Щороку з України в пошуках кращої долі виїжджають тисячі лікарів, а їх кількість на 10 тисяч населення у нас нижча, ніж у Німеччині чи Іспанії. То, може, досить ставити сумнівні експерименти над власним народом, бо скоро лікувати не буде кому та й не буде кого?
«Non nocere» — «не нашкодь», не зруйнуй, не зроби гірше, ніж було. Така-от давньоримська мудрість. Але урядовці, схоже, націлені не на реформу, а на набивання власних кишень та ще більший розвал медичної сфери.