ХВОРОБА-ВБИВЦЯ ВДРУГЕ ПОСТУКАЛА У ТІ Ж ДВЕРІ

Діагноз «апластична анемія», який поставили лікарі 8-річній Наталочці Лащ із села Залізниця Любешівського району, для її батьків був наче ніж у серце. 10 років тому приблизно в такому ж віці ця рідкісна недуга забрала життя їхньої старшої донечки...

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

— Мар’яночку лікували в обласній дитячій лікарні, лежали з нею і в «Охматдиті» в Києві. Ми останнє віддавали для порятунку дитини, але українська медицина виявилася безсилою. Сьогодні відомо, що цю хворобу лікують пересадкою кісткового мозку. Тільки ж в Україні її й досі не проводять. Необхідно їхати за кордон, у Німеччину чи в Італію. А там трансплантація коштує від 100 тисяч євро до 250 тисяч, — розповідає, ковтаючи сльози, Катерина Василівна Лащ, згорьована мама недужої дівчинки.
Апластична анемія — хвороба, при якій кістковий мозок перестає виробляти у потрібній кількості клітини крові: еритроцити, тромбоцити, лейкоцити. Точні причини, що провокують такий збій в організмі, досі не з’ясовані. Медики вважають, що призвести до розвитку апластичної анемії може контакт із токсичними речовинами, опромінення, інфекції, застосування деяких ліків, а також генетична схильність. У випадку Наталочки Лащ хвороба, на думку лікарів, є не набутою, а успадкованою.
— Ніколи вона в нас на здоров’я не скаржилася. І в садочок як оформляли, проходила обстеження, і як до школи йшла — теж лікарі не мали претензій. Три місяці тому, у листопаді, відзначали мій ювілей. Наталочка привітала гарним віршем, який спеціально вивчила. Весела була, жвава. А в грудні раптово, як сніг на голову, страшний діагноз, — плаче бабуся Віра Петрівна Михальчук.
Жінка працює листоношею у сусідньому селі Міжгайці. Її колеги з відділення зв’язку у Залізниці й попросили нас допомогти родині у зборі коштів на лікування хворої дівчинки. Односельчани осторонь не залишилися — давали, хто скільки міг, у церкві, де Віра Петрівна співає в хорі, організували збір пожертв. Усім небайдужим людям рідні Наталочки за це дякують. Тільки ж сума, яка знадобиться на лікування, для звичайної сільської сім’ї, де батьки не мають роботи, є просто захмарною. Тому й покладають надію на підтримку благодійних фондів, волонтерів, громадських організацій з усієї України.
Поки розмовляємо, малу Наталочку вирішили спровадити до сусідньої кімнати, аби вона не бачила сліз дорослих. Але дівчинка горнеться до мами, хоче залишитися з нами. Вона знає про свою недугу і вже назубок вивчила, якими повинні бути «в нормі» показники крові.
— Принесуть результати аналізів, Наталя першою схопить той листочок і вже бачить, чи рівень еритроцитів, тромбоцитів завдяки донорській крові вдалося підвищити. Пройшли курс лікування в онкологічному центрі обласної дитячої лікарні. Але розуміємо, що тимчасове поліпшення нічого не вирішує. Консультувалися у головного дитячого онкогематолога України Світлани Борисівни Донської. Ситуацію ускладнює те, що ніхто з рідних не підходить у якості донора кісткового мозку. А це було б і дешевше, і часу на пошуки чужого донора не довелося б гаяти. Адже для нас кожен день дорогий, — ділиться тривогами мама, якій судилося пережити такі важкі випробування долі.
Серце обливається кров’ю, коли згадує, як у муках згасало життя Мар’яночки. Лікарі розводили руками: хвороба рідкісна, у їхній практиці таких випадків ще не було. Мати благала, молила, не могла змиритися з тим, що дитина приречена. Дороговартісні препарати, на які стягувалися з останнього, полегшення не приносили. З часом стали відмовляти усі життєво важливі органи…
Мамині сльози не висохли й досі, бо глибока рана в душі не відболить ніколи. Але згодом Бог подарував молодому подружжю ще одну донечку. Старшому синові уже 22. А мала щебетуха Наталочка, як веселе сонечко, тішила всю родину. Показувала нам фотографії з «випускного» в садочку: «Тут я наче справжня принцеса».
— Вона в нас худенька, але лікарі завжди казали, що це навіть добре. Розумниця, вчителька хвалить її. Та до школи Наталя зараз ходити не може. Якось у грудні раптово піднялася в дитини температура. Подумали, що застудилася чи вірусну інфекцію в школі підхопила. Збити температуру до нормальної не вдавалося. А чоловікова сестра, лікар за фахом, порадила здати кров на аналіз, бо Наталочка була дуже блідою. Тоді вперше виникла страшна підозра, яку згодом підтвердили лікарі і в Луцьку, і в Києві: в дитини апластична анемія, — тремтить голос матері.
Нині жінка сподівається тільки на Бога та людське милосердя. Встає і лягає з молитвою. Зізнається, що, маючи своє горе, не відмовляє в пожертвах іншим, сподіваючись, що її кілька гривень стануть для когось рятівними. Тож і ми віримо, що доля Наталочки Лащ не залишить наших читачів байдужими. Кошти на її лікування можна переказати на благодійний рахунок: ПриватБанк, номер рахунку 29244825509100, МФО 305299, ОКПО 14360570, призначення платежу: для поповнення на картку 4149497856564572, Лащ Катерина Василівна, ІНН 2729112062.

На фото: «Допоможіть врятувати донечку» - благає Катерина Василівна Лащ.