Молода жінка поверталася з роботи додому авто. Вона вела дуже обережно, бо машина ж новісінька, лише вчора придбана завдяки ощадлив ості чоловіка, який відмовляв собі у багатьох речах, аби купити саме цю модель...
Молода жінка поверталася з роботи додому авто. Вона вела дуже обережно, бо машина ж новісінька, лише вчора придбана завдяки ощадлив ості чоловіка, який відмовляв собі у багатьох речах, аби купити саме цю модель. На переповненому авто перехресті жінка на хвильку розгубилася і – цього виявилося досить, аби бампером врізатись у машину попереду
Бруно ФЕРРЕРО, оповідання «Випадок» із книги «365 коротких історій для душі» (видавництво «Свічадо»)
Жінка розплакалася. Як їй пояснити чоловікові те, що сталося? Водій другого авто поставився до неї з розумінням, але пояснив, що потрібно записати номери водійських посвідчень одне одного та інші дані. Жінка стала шукати у пластиковій торбинці свої документи. Звідти випала якась картка. На картці характерним почерком чоловіка було написано: «Коли щось трапиться – знай, сонце, що я кохаю тебе, а не авто!» Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші люди, а потім все інше. Ми стільки робимо для предметів, автівок, будинків, організацій, матеріального забезпечення! Якби-то стільки часу й уваги ми присвячували людям, світ був би інший. Ми повинні знайти час на те, щоб вислухати одне одного, щоб подивитися одне одному в очі, щоб разом поплакати, посміятися, поспівчувати, погуляти... Тільки це заберемо до Господа. Себе і свою здатність любити. Не меблі, не одяг, не тіло... * * * Тато із сином ішли по пасажу, в якому розмістилися численні магазини і дрібні крамнички. Тато ніс велику торбу, наповнену розмаїтими пакунками. Він роздратовано сопів і врешті сказав дитині: «Я купив тобі робота, купив футбольний костюм... Що ще маю тобі купити?» «Візьми мене за руку», – попросив хлопчик.
