В одному із луцьких супермаркетів цими днями довелося спостерігати таку картину. Молодий татусь, посадивши на візок для продуктів малюка років 2 — 3-х, вирушив «на закупи». На розкладці із фруктами хлоп’я раптом помітило кілька пластикових лоточків зі свіжими полуницями...
В одному із луцьких супермаркетів цими днями довелося спостерігати таку картину. Молодий татусь, посадивши на візок для продуктів малюка років 2 — 3-х, вирушив «на закупи». На розкладці із фруктами хлоп’я раптом помітило кілька пластикових лоточків зі свіжими полуницями.
— Хоцу бубу! — потягнувся синочок до звабливих ягід. Але татусь швиденько від’їхав подалі від спокуси, пояснюючи, що «буба» погана, бо вона вирощена з хімією. Не дослухаючись до батькових аргументів, дитина гірко заплакала, а я вирішила поцікавитися, скільки ж коштує лютнева полуниця? На ціннику красувалася справді «хімічна» цифра: 249,99 гривні за кілограм. Залишається проковтнути слинку й порадіти за лучан, які можуть собі дозволити такий десерт. Мені ж не йде з пам’яті інша картинка, побачена у тих же фруктових рядах. Хлопчик років 6 — 7 взяв із ящика велике рум’яне яблуко і благально дивився на маму. А та наказала покласти його на місце, бо у неї грошей лиш на хліб і молоко. Де нам узяти державних мужів, які б розуміли, що суспільство, де амплітуда зарплат коливається від сотні тисяч до півтори, де дітям доводиться відмовляти у найнеобхіднішому, а іноді й у праві на життя — не має майбутнього?!
