Я часто задумуюсь: зайшовши у будь-який продуктовий магазин чи супермаркет і виявивши на прилавку товар із простроченим терміном споживання, ми відразу б’ємо на сполох, викликаємо адміністратора, працівників санепідслужби, а от застережливе попередження на кожній пачці цигарок «Куріння вбиває» чомусь не викликає у покупця такого ж страху отруїтись...
Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ, редактор відділу спорту газети «Волинь-нова» (на фото)
Я часто задумуюсь: зайшовши у будь-який продуктовий магазин чи супермаркет і виявивши на прилавку товар із простроченим терміном споживання, ми відразу б’ємо на сполох, викликаємо адміністратора, працівників санепідслужби, а от застережливе попередження на кожній пачці цигарок «Куріння вбиває» чомусь не викликає у покупця такого ж страху отруїтись
Боротьба з цією шкідливою звичкою посилюється з кожним роком і дає деякі результати. Сьогодні вже рідше можна побачити чоловіка чи жінку із цигаркою в барі, кафе, ресторані, у службових кабінетах, на зупинках громадського транспорту. Зі сторінок газет, з екранів телевізорів майже зникла страхітлива статистика про те, що на планеті щохвилини чиясь смерть зумовлена курінням. Та попри позитивні зрушення, ми перебуваємо лише на півшляху до перемоги над цим нездоровим явищем. Як не прикро, куриво продовжує полонити нашу молодь. Ось, наприклад, студенти Східноєвропейського національного університету влаштували курильню перед головним корпусом вишу, поруч із пам’ятником Тарасові Шевченку. Під ялинами щодня збираються юнаки й дівчата, які «провітрюють» свої легені цигарковим димом. Тут навіть урну встановили, яка постійно наповнюється «бичками». Але студентів можна вважати вже досвідченими курцями порівняно зі школярами. Мені частенько доводиться проходити подвір’ями луцьких загальноосвітніх шкіл №№ 5 і 15. Виявляється, що і біля цих навчальних закладів існують п’ятачки, де навіть під час перерви діти можуть «побавитися» цигарками. Не знаю, чи доречно вести мову про культуру з тими, хто не уявляє свого життя-буття без куріння. Ви погляньте, що робиться на зупинках громадського транспорту! Скрізь під ногами валяються недопалки, бо мало хто завдає собі клопоту віднести їх у смітник, хоч урна стоїть зовсім поруч. Звісно, легше кинути на тротуар або щиглем жбурнути на проїжджу частину перед тим, як зайти у салон тролейбуса чи маршрутки. Тим часом у багатьох країнах за кордоном сірника на вулиці не побачиш, не кажучи вже про недопалок. У нас же, на жаль, звички дещо інші... Раніше частенько можна було спостерігати за водієм автобуса 15-го маршруту, який дозволяв собі курити за кермом під час руху. Нині вже пасажирам тролейбуса доводиться бачити, як на зупинці «ЦУМ» кондуктор виходить на 2–3 хвилини, щоб із цигаркою... подихати свіжим повітрям. А нещодавно став свідком ще одного дивного видовища. Під час чемпіонату чоловічої аматорської волейбольної ліги України, що проводився в Луцькій обласній ДЮСШ, команди-учасниці ледь не у повних складах перед початком кожного матчу «розминались» із цигарками у зубах. Оце так приклад юним вихованцям спорткомплексу! Тому варто сьогодні ще і ще наголошувати на величезній шкоді паління, перераховувати усі страшні хвороби, що є наслідком цієї згубної пристрасті. Тож нагадаю, що тютюновий дим містить близько 30 отруйних речовин, а середньостатистичний курець робить щонайменше 200 затяжок щодня, тобто 6000 за місяць. Чи не моторошно від таких «оздоровчих» процедур?
