Під дверима лікарського кабінету в платній медичній установі сидів дідусь у білій сорочці, піджаку, при краватці і в якихось недоладних розтоптаних гумових чунях...
Під дверима лікарського кабінету в платній медичній установі сидів дідусь у білій сорочці, піджаку, при краватці і в якихось недоладних розтоптаних гумових чунях.
«Мабуть, у старого ноги болять, недаремно ж до ревматолога почовгав», — подумалось. А коли вийшов і в реєстратурі у нього заправили 160 гривень за лікарську консультацію, у пацієнта, либонь, заболіло і серце, бо щось досить емоційно намагався розказати молоденькій працівниці у білому халаті про свою маленьку пенсію. Та, щоправда, дуже ввічливо пояснила, що дідусь має на першому поверсі поцікавитися розцінками, а тоді вирішити, чи буде він тут лікуватися. Чоловік виявився грамотний і згадав щось про Конституцію, яка гарантує безкоштовну медицину. Але то вже був монолог для себе. Ні, я зовсім не проти, щоб лікарі за свою нелегку працю отримували гідну винагороду. Але хто має подумати про гідність чоловіка, який, тяжко працюючи все життя, так і не зміг забезпечити собі достойної старості, бо на його пенсію можна купити тільки упаковку необхідних пігулок, а на курс лікування потрібно три.
