Сонце впало маком зів’ялим
У любисткову купіль хмар.
Перший грім в срібні дзвони вдарив,
Мов у свято меткий дзвонар...
Сонце впало маком зів’ялим У любисткову купіль хмар. Перший грім в срібні дзвони вдарив, Мов у свято меткий дзвонар.
Небо літепло щедро хлюпнуло, Напуваючи спраглу ріллю. І земля так привільно зітхнула, Зашептала: люблю... люблю...
Я відчула, що станеться чудо! Громовиці, замовкніть на мить. Зараз в поля на теплих грудях Знов до сонця зерно забринить.
Перший грім цьогоріч у наших краях пролунав напрочуд рано – подекуди ще в останні дні березня. За народними прикметами, грім на голе безлисте гілля — погана прикмета. Фаталісти твердять, що вкупі з високосним роком — навіть дуже погана. Але будьмо оптимістами: те, що клімат міняється у бік потепління, — уже беззаперечний факт. Тож коли у позаминулому столітті класик писав про свою любов до грози на початку травня, то нині корективи доведеться робити навіть поетам, не кажучи вже про аграріїв. За будь–яких обставин спостерігати за природою і відповідно будувати свої плани завжди цікаво.
