БАБА ГАНЯ ВМІЛО СПИНИ ВПРАВЛЯЄ ТА МАЙСТЕРНО ВИШИВАЄ

У жительки села Костянтинівка Сарненського району Рівненщини Ганни Ніколайчук дуже міцні та спритні руки. Вона ними не лише невтомно вишиває, але й, як сама каже: «костомахи» вправляє. Від цієї худенької жвавої жінки йде позитивна енергія. Баба Ганя щиро посміхається та запрошує до своєї хати...


Кость ГАРБАРЧУК


— Родом я з Кричильська, фактично з 39–го року, але мене записали з 40–го. Колись посля войни ходили по хатам і питали: «З якого ти года?» З якого скажеш — з такого й записували. То так і зо мною вийшло, — посміхається Ганна Остапівна.
— Ходіть, побачите, — жінка запрошує у кімнату, де повсюди вишивки: штори, скатертини, килими, подушечки, картини. Все оздоблено власноруч Ганною Остапівною. — Я й ікони вишила, та занесла в церкву. Вдома залишила Богородицю з маленьким Ісусом. Вишиваю з малих літ. Мій батько був знаним майстром, колись шив кожухи. Зараз уже таких спеціалістів немає. Я йому допомагала.
За її словами, вона все життя працювала в колгоспі. Вісім літ минуло, як помер чоловік, який був агрономом. Син живе в Рівному, працює далекобійником. З нею — онук із сім’єю.
Коли Ганна Остапівна побачила мій фотоапарат, то відразу:
— Подождіть, я хоч хустку гарнішу вдягну, — і пішла до дзеркала причепуритися.
Запитую бабу Ганю, чи правда, що вона вивихи вправляє.
— Якщо у вас болить спина, то можу подивитися, — жінка розстеляє килим на підлозі і просить лягти на живіт. Перед образами читає молитву й тоді береться за моє лікування.
— Вам зразу скажу, що не так у спині, — починає Ганна Остапівна своїми міцними та чіпкими руками діагностику. — Треба не лінуватися, а вправи щоранку робити, — радить вона, — бо якщо людина сама не дбає про здоров’я, то ніякий доктор чи професор не поможе. А ваші болячки — від того, що весь час сидите за столом, ви ж заклякаєте без руху, то вам і дихати погано, — перераховує вона недоліки мого малорухливого способу життя.
— Ось у цьому місці болить і тягне ліву ногу, — розповідає бабця, пройшовши пальцями по моїй спині. — Воно вам і на серце тисне. Від цього часто голова болить і піднімається давлєніє, — цілителька краще за УЗД–обстеження аналізує мій стан здоров’я.
А сам метод її лікування я назвав би шоковим. Спочатку вона потягнула одну ногу, потім другу, аж затріщало щось.
— Більше вам не буде ногу тягнути, — переконує баба Ганя.
А наступна процедура ще більш болісна. Якби знав, то ніколи б не погодився, але звичка перевіряти все на собі таки перемогла. Сказала стати на коліна, закласти руки за голову. В цей момент, коли я й не сподівався, сухенька бабця коліном з усієї сили натиснула на хребет та відвела мої зведені руки назад. Було таке відчуття, ніби ламаються кості і відривається голова. Я аж спітнів та закричав, бо від різкого болю потемніло в очах…
— Зараз у плечах все стало на місце, — заспокоювала мене, а я ледве не зомлів і помаленьку приходив до тями. — Поки доїдете до Луцька, то стане геть добре й руки не будуть боліти. То вже вас відпустило. В мене було таке, що міцні з виду чоловіки непритомніють, — втішає бабця, але від того легше не робиться.
Жінка пояснює, що бралася допомагати ще геть маленькою, коли з іншими дітьми пасли худобу. Якщо хтось скаржився на біль, вона вже тоді могла вправити вивих руки чи ноги, направити спину.
— Ото в мене від Бога, — стверджує сільський мануальний терапевт, яка є ревною парафіянкою місцевого православного храму, ще й співає в хорі. — Тільки подумайте, який би був світ, коли б люди виконували біблійні заповіді…
Фото Костя ГАРБАРЧУКА.
На фото: У Ганни Остапівни хата нагадує музей вишивки.