У цьому переконаний завідувач хірургічного відділення Горохівської центральної районної лікарні Ігор Лащик, до якого хворі їдуть із сусідніх районів. Про нього кажуть, що береться оперувати і виходжувати навіть безнадійних пацієнтів...
У цьому переконаний завідувач хірургічного відділення Горохівської центральної районної лікарні Ігор Лащик, до якого хворі їдуть із сусідніх районів. Про нього кажуть, що береться оперувати і виходжувати навіть безнадійних пацієнтів
Леся ВЛАШИНЕЦЬ
ВИБИРАВ МІЖ МЕДИЦИНОЮ І АРХІТЕКТУРОЮ Чому оперує навіть тоді, коли шанси мізерні? — Якщо у твоїх силах повернути пацієнта до свідомості, це потрібно зробити хоча б для того, щоб він зміг покаятися, — міркує Ігор Орестович. — Але часто вдається і продовжити вік тим, кого вважали приреченими. … У Горохівській загальноосвітній школі він, відмінник навчання, золотий медаліст дуже любив уроки біології та математики. Батьки бачили своїх дітей лікарями. Завідувачем неврологічного відділення працював тато Орест Петрович, фармацевтом у місцевій аптеці – мама Марія Володимирівна. І якщо сестра Наталія, яка тепер завідує гінекологічним відділенням однієї з лікарень Львова, уявляла себе медиком уже в дитинстві, то в душі Ігоря змагалися мрії про лікаря і… архітектора. Архітектуру Ігор Орестович і тепер називає літописом світу, який говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази. Під час вибору професії перемогли гени, і він успішно закінчив Львівський медичний інститут, інтернатуру. У свої 45 років знаний хірург із 19-річним стажем ще й тепер часто радиться із батьком. — Медицина – то наука–глиба, бо про одного пальця можна написати 12 томів. Хірургія – універсальна галузь, матір усіх медичних знань, це — артилерія у медицині, — з гордістю говорить про свою роботу мій співрозмовник. Працю хірурга Ігор Лащик також називає протистоянням сил добра та зла. І лише Богові відомо, хто переможе у цій боротьбі. Часто має справу зі складними випадками, рятує дуже важких хворих. Один із них — син воїна АТО Анатолія Семенюка зі Ржищева. Батько тривалий час перебував у полоні бойовиків, а вдома трапилася біда. Син Андрій потрапив в аварію і вже майже два роки прикутий до лікарняного ліжка. Минулої осені мама Руслана Василівна привезла його у Горохів напівживого. Тоді Андрія рятували всією лікарнею, виходжували майже місяць у хірургії. «Надіюся на Бога і на Ігоря Орестовича», — почула нещодавно знову від Руслани Семенюк. Згадував хірург, як напередодні нового року йому довелося спішно добиратися з Луцька засніженою дорогою до хворого, а оперувати — при свічках. Та хіба ж раз таке бувало? — Хто може стати хорошим хірургом? — запитую медика. Той, хто не боїться приймати рішення. Інколи для цього потрібні секунди. А ще ця людина обов’язково має бути професійно грамотною, не лінуватися іти в ногу з усім новим, що з’являється в медицині, і усвідомлювати, що не має права на помилку, — вважає мій співрозмовник.
«І В НЕДІЛЮ НА РОБОТУ Я ПРИЙДУ» Біля стола завідувача хірургічного відділення колеги почепили дружній шарж, за який Ігор Орестович ніскілечки не ображається, бо віршований підпис є чистою правдою: Я люблю свою роботу, Я прийду сюди в суботу І в неділю я прийду… Він цінує колег за одержимість і почуття відповідальності. Сам робить більш як 200 операцій на рік, дякує персоналу за старанність і розуміння. Завдяки організаторським здібностям знайшов спонсорів, зробив у відділенні євроремонт. Ігор Лащик, як і всі медики районної лікарні, мріє про сучасне обладнання, яке дало б можливість на місці проводити складні хірургічні втручання. Тим часом наша бесіда продовжилася в операційній. «Якщо хворому після розмови з лікарем не стає краще, то це не лікар», — пригадала істину, коли побачила, як під час хірургічних маніпуляцій «заговорюють» пацієнтів від страху Ігор Лащик і Микола Баніра. Було трохи дивно, що хворі під місцевою анестезією відповідають на жарти, а нетерпеливий чоловік ще й намагався «підігнати» лікарів, бо… набридло лежати. Дивлячись на це, операційна медсестра із 40-річним досвідом роботи Віта Когось мовила: — Скажіть, хіба вони не лікарі від Бога? Тому і їдуть до них люди з інших районів.
На фото: Хірург Ігор Лащик (справа) із колегою Миколою Банірою. Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
