Навіщо нам Липинський?
Пам’ятник на могилі нашого земляка, дипломата, громадсько-політичного діяча, історика В’ячеслава Липинського у селі Затурці Локачинського району і досі у жалюгідному стані.
Валентина ШТИНЬКО
Але чому ці погодження тривають так довго, чому коліщатка бюрократичної машини крутяться так повільно?
Встановили його 2002 року як тимчасовий, адже погруддя виготовлено із гіпсу. Та мабуть, і справді нема нічого постійнішого за тимчасовість. Коли понад рік тому у погруддя обвалилась рука (про це писала газета «Волинь-нова»), кінцівку якось приліпили і знову заговорили про необхідність заміни пам’ятника й належного облаштування місця поховання. Про це йшлося у депутатському запиті Святослава Кравчука, який просив голову облдержадміністрації вжити заходів для вирішення цієї проблеми. У 2015 році питання щодо виділення з обласного бюджету коштів на виготовлення пам’ятника порушувалося депутатом обласної ради Михайлом Скопюком, за дорученням облдержадміністрації розглядалося департаментом фінансів, пропозиції обласній раді були надіслані листом, але віз і нині там.
Зрозуміло, що для подібних робіт потрібні не лише кошти, а й погодження і документи, яких вимагає чинне законодавство. Але чому ці погодження тривають так довго, чому коліщатка бюрократичної машини крутяться так повільно? Може, всім причетним до прийняття рішень дати прочитати хоча б двотомник «В’ячеслав Липинський та його доба»? Але там загалом понад 1 170 сторінок. Тоді нового пам’ятника ми дочекаємося хіба що до наступного ювілею Незалежності України.
