Біль серця: згадуймо героїв не тільки з нагоди роковин
Зателефонувала до редакції мама загиблого на Сході України сержанта В’ячеслава Іонова
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
– Не висихають сльози на моїх очах, – мовила Надія Юхимівна. – У неділю разом з іншими матерями і родичами тих, хто склав голови під Іловайськом, була в Луцьку на вечорі–реквіємі, поминали наших дітей. 29 серпня – найчорніша для мене дата, бо два роки тому цього дня я втратила сина Славика, який служив у 51-й механізованій бригаді, був у складі екіпажу БМП. Обгорілу машину знайшли волонтери у середині вересня. Але ми ще довгі місяці не знали, чи вцілів хтось із членів екіпажу. А моя посестра Зоя Жук із Нововолинська і досі не може знайти жодної інформації про свого сина.
А моя посестра Зоя Жук із Нововолинська і досі не може знайти жодної інформації про свого сина.
Є багато в Україні різних структур, установ і організацій, де сидять високооплачувані чиновники, які мали б займатися проблемами, пов’язаними з війною та її чорними наслідками. На жаль, людські долі їм байдужі. Доводить це історія командира 51-ї механізованої бригади Павла Пивоваренка, який геройськи загинув разом з нашими дітьми, а його ім'я майже рік очорнювали.
Надія Юхимівна Іонова просила частіше писати про воїнів-героїв, згадувати їх не тільки з нагоди роковин чи важливих дат. Зі сторінок нашої газети ця тема не сходить. Та ми вдячні Надії Юхимівні за її громадянську позицію і увагу до «Волині-нової».
На фото: Світлина першої сторінки, яка розпочинається із розповіді про благородний крок Надії Іонової, яка віддала 5 000 гривень – частину компенсації за втрату сина-героя В’ячеслава – онкохворому хлопчику з Турійського району.
