На референдумі громадяни Об’єднаного Королівства проголосували за вихід своєї країни з Європейського Союзу. Схоже, Україні в умовах кризи в ЄС треба братися за...
На референдумі громадяни Об’єднаного Королівства проголосували за вихід своєї країни з Європейського Союзу. Схоже, Україні в умовах кризи в ЄС треба братися за створення спілки країн, які колись входили до Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, а згодом – Речі Посполитої...
Василь РОГУЦЬКИЙ
«Так» виходу з ЄС сказали 51,9 відсотка жителів Туманного Альбіону, 48,1% висловилися за збереження Королівством членства в об’єднаній Європі. Але різні частини Великобританії проголосували по–різному. Якщо в Англії та Уельсі прихильниками «розлучення» виявилися 53,4% і 52,5% громадян відповідно, то у Шотландії та Північній Ірландії – лише 38% і 44,2%. Шотландці та північні ірландці, до речі, уже говорять про можливе проголошення незалежності, щоб і далі залишатись у ЄС. Що результати цього історичного референдуму означають для України? По–перше, наша держава в особі Великої Британії може втратити в ЄС сильного адвоката, який займав чітку антиросійську позицію. По–друге, за словами народного депутата Ірини Геращенко, «цунамі євроскептицизму», яке накрило Європу, може відтермінувати надання Україні безвізового режиму. Крім того, на її думку, «ослаблена і розділена Європа, розколота на скептиків і оптимістів, Європа, що боїться свого завтрашнього дня, – золота мрія Кремля». Тобто Москва посміливішає, а Захід ще менше уваги приділятиме Україні. Євроскептики виявились на коні і спробують організувати аналогічні референдуми в інших країнах континенту. Але навіть якщо їм це вдасться і якщо розпочнеться процедура виходу Британії з ЄС (а вона буде тривалою), Європа все одно залишатиметься єдиним історичним та цивілізаційним організмом, до високих стандартів якого Україна мусить прагнути. Бо іншого варіанту просто нема. Хіба що розчинитись у дикому «російському світі». І тут результати британського референдуму, які, на перший погляд, не є доброю новиною для України, у віддаленій перспективі відкривають для нашої держави нові можливості. Для цього, щоправда, треба відмовитись від ролі бідного родича–прохача і зайняти більш наступальну позицію, водночас проявивши себе в якості надійного партнера. Це, звісно, важко у таких економічних умовах, та все ж… Найімовірніше, що на Євросоюз чекають серйозні реформи. Маємо докласти всіх зусиль, щоб стати активними учасниками цього процесу переформатування на континенті. Поляки колись мріяли про державу «од можа до можа» (від Балтійського до Чорного морів – Авт.). Можемо допомогти їм здійснити цю мрію. Але уже як спільну – не під протекторатом Варшави, а на рівноправних засадах. Спілка таких країн, як Україна, Литва, Білорусь, Польща та, можливо, ще деяких, матиме вагомий голос у новій Європі, а через неї – й у світі, щоб відстоювати свої інтереси. Також такий Союз міг би стати сильним стримуючим фактором для Росії. Це – серйозне геополітичне завдання. Але його здійснення неможливе без сильної, реформованої України. Тож українцям треба ще більше засукати рукави… n
ДО РЕЧІ У середині XVII століття Україна (Велике князівство Руське, яке представляв гетьман Іван Виговський) та Річ Посполита підписали Гадяцьку угоду, згідно з якою Річ Посполита мала стати федерацією, створеною трьома країнами – Польщею, Литвою та Руссю–Україною. Однак цей договір про міні–ЄС, як би зараз його назвали, не був реалізований. Під час його ратифікації польський сейм суттєво обмежив права українських територій, до яких, до речі, Волинь не віднесли.
ЦИТАТА Сергій ДАЦЮК, філософ: «Рішення британського референдуму перш за все цивілізаційне і зорієнтоване на США та на колишні колонії Великобританії не менше, ніж на саму Британію. Відтак Британія віддалиться від Європи і ще більше наблизиться до США і своїх колишніх колоній (Канада, Австралія, Нова Зеландія тощо – Авт.)».
