У суботу на пляжі пансіонату «Шацькі озера» голці ніде впасти. Народ засмагає, дрімає, жує, лузає насіння...
Євгенія СОМОВА, редактор відділу соціального захисту газети «Волинь-нова» У суботу на пляжі пансіонату «Шацькі озера» голці ніде впасти. Народ засмагає, дрімає, жує, лузає насіння...
І на цьому фоні всезагальної «розслабухи» і бездіяльності трохи дисонує дівчина, яка читає. Причім не журнал «Отдохни», «Лиза» чи якесь інше гламурне чтиво, а класику, важку класику — книгу Еріха Марії Ремарка «Три товариші». Взяла її, розповідала згодом, із бабусиної бібліотеки. Як з’ясувалося в розмові, Оля читає багато. І не лише програмну літературу, яку задають у школі, а й сучасну — Юрія Андруховича, Любка Дереша, Марію Матіос, Ірену Карпу... Книги сьогодні не дешеві, тож буває, що користується електронними. Правда, зізналася, найбільше задоволення отримує від читання друкованих. До їхнього запаху, шурхотіння сторінок звикла з дитинства. Любов до них прищепила внучці бабуся-педагог, котра на ніч, щоб мала швидше засинала, читала їй казочки. Потім Оля захопилася іншим, серйознішим чтивом. На жаль, таких книголюбів, як моя світязька співрозмовниця, серед молоді (та й серед старшого покоління) зараз небагато. Навіть у київському метро практично не побачиш, щоб хтось читав. А якщо й гортає сторінки, то переважно модних глянцевих журналів або любовних романів, детективів. Шкільні педагоги б’ють на сполох: підлітки нині стали менше читати. І як результат — їм важче викладати свої думки, у них менший лексичний запас. Більшості складно написати твір на вільну тему, висловити власні міркування. Дехто вважає, що в збайдужінні українців до книг чималу роль зіграло поширення інформаційних технологій, доступність гаджетів, електронних ігор. Мовляв, діти привчаються до них з малолітства. Ще сидять на горщику, а вже беруть до рук пульт телевізора, натискують на клавіші комп’ютера. Потрібна інформація нині дається легко. Але такий спосіб її здобуття не привчає до вдумливості, самостійної роботи із текстом. Молоді люди нерідко скачують реферати, курсові, не вникаючи у їхній зміст. Та корінь зла усе ж таки не в комп’ютеризації суспільства. Як це не парадоксально, але чимало хлопців та дівчат долучилися до когорти любителів літератури саме завдяки електронним книгам. Читають тексти на планшетах. Мовляв, це дешевше, ніж щоразу купувати нову книгу. Такий їхній вибір. Я ж особисто переконана, що ніякий електронний девайс не замінить паперової книги. Дитина, котра привчена до читання змалку, обов’язково захоче відчути смак друкованого слова і в шкільному віці. Хоча, на жаль, у багатьох сім’ях нині немає культу читання. З квартир зникли домашні бібліотеки, бо вони вже не модні. Мені не раз доводилося бувати у шикарних особняках. Там є усе — розкішні меблі, плазмові телевізори на всю стіну, але нема жодної книги. Багаті не читають. І якщо в усьому світі успіху досягають начитані, високоінтелектуальні люди, то в Україні цього недостатньо. Високооплачувані посади не завжди займають професіонали. Знання, культурний розвиток у нас, на жаль, не дуже ціняться. Можливо тому окремі батьки й радять дітям не заморочуватися читанням художньої літератури. І даремно. Робімо це хоча б заради того, щоб довше жити. Адже, як стверджують науковці Єльського університету (США), любителі читання живуть довше, ніж ті, хто не цікавиться книгами.
