Небайдужі до долі України громадяни з посиленою увагою спостерігають за подіями на політичному олімпі. Хто є хто в українській політиці? Наскільки впевнено тримаються на своїх позиціях основні гравці майбутнього виборчого змагання? Про це бесідуємо з філософом, ректором Луцького гуманітарного університету Андрієм Журавльовим.
Небайдужі до долі України громадяни з посиленою увагою спостерігають за подіями на політичному олімпі. Хто є хто в українській політиці? Наскільки впевнено тримаються на своїх позиціях основні гравці майбутнього виборчого змагання? Про це бесідуємо з філософом, ректором Луцького гуманітарного університету Андрієм Журавльовим.
— Наскільки правильним було висунення єдиним кандидатом від влади Віктора Януковича? — Сочатку хочу зазначити, що як філософ я завжди проти категоричних суджень. Не ризикую давати однозначних висновків і зараз, адже оцінювати загальноукраїнську політику, сидячи у Луцьку, не просто. Але деякі особисті міркування з цього приводу маю. Мені видається, що Янукович став кандидатурою від влади з огляду на такі обставини. По- перше, він мав досвід роботи губернатором. У нього взагалі цікава життєва дорога, стосовно його судимостей, то прес-секретар Прем’єр-міністра недавно дала чіткі пояснення на цю тему. Я із Віктором Януковичем практично однолітки, тому я знаю, що у 80-роках, за Брежнєва, його б ніхто не виправдав, якби він дійсно був у чомусь винен. Тоді відстежували біографію надзвичайно ретельно. З іншого боку, правосуддя в усі часи допускало помилки. Це також добре відомо. Хіба одного невинного розстріляли, хіба не бувало, що чоловік відсидів 20 років, а потім знаходився справжній вбивця? Оскільки Янукович з дитячого будинку, за нього не було кому заступитися. Міліція у свою чергу, буває, йде шляхом: немає інших кандидатів — зупинимося на хлопцеві з дитбудинку... Я зараз уважно стежу, як він поводить себе у ролі прем’єр-міністра. Він мені імпонує як людина. З позиції філософа я не можу бути впевнений, що він буде президентом, але я припускаю, що він може бути президентом. Вважаю, що Віктор Янукович міг би бути президентом солідним, достойним. Він зумів організувати роботу Кабміну краще ( я з повагою ставлюся до попередніх керівників уряду), як на мене, то останній уряд працює ефективніше. Висновки роблю суто з того, що бачу: промисловість розвивається, студентам хай не набагато, підвищили стипендію. У пенсіонерів, нехай не у всіх, поліпшилося матеріальне становище. Попередні уряди того не зробили. Цей уряд, можна стверджувати, є соціально зорієнтованим, зорієнтованим на простих людей. Ви скажете: добробут покращився далеко не в усіх? Дійсно, є пенсіонери, які отримали 5-10 гривень підвищення. Але ж уряд не відмовчався, не сховався в тіні. Сказав: так, певні прорахунки були, ми їх виправимо і зробимо це вже в поточному році. Янукович не ховається ні за Президента, ні за когось іншого. Він — самостійна політична фігура, яка здійснює економічну політику, спрямовану на інтереси людей. Чи збережеться ця тенденція соціально орієнтованої економічної політики потім? Всі люди змінюються. Кажуть, треба пройти вогонь, воду, мідні труби. Одна справа, коли ти прем’єр, інша справа, коли ти президент із майже необмеженою владою. — Чи має шанси опозиція висунути єдиного кандидата? — Шанси є завжди. По суті, як на мене, можливий єдиний кандидат від опозиції вже визначений — Віктор Ющенко. Олександр Мороз, я впевнений, зараз буде грати самостійну гру. За моїми особистими політичними розкладками, він не буде повертатися в блок опозиції, звідки вийшов. Щодо Юлії Володимирівни, цілком припускаю, що вона буде брати самостійну участь в президентських перегонах. Принаймні в першому турі. Шанси в опозиції є, але чи будуть вони реалізовані? Думаю, ні. Але і від більшості не буде єдиного кандидата. — До речі, крім кандидатури прем’єр-міністра, є ще кілька претендентів на пост президента від парламентської більшості. Прем’єр-міністр вважає, що це їхнє право, яке він поважає. На вашу думку, чи не зменшує ця його позиція шансів на перемогу? — Будемо міркувати так: є стратегія, є тактика. Стратегічно сьогодні Янукович готовий виконувати роль лідера більшості. Він і буде її виконувати. Тактика полягає в тому, що кожна політична сила буде намагатися “засвітитися” в президентських перегонах, набуваючи власного авторитету для себе. Розуміючи, що шансів на перемогу фактично немає, але разом з тим я — кандидат на пост президента. Це дає підставу їздити, виступати, звертати на себе увагу, як на кандидата в президенти. Сьогодні рейтинг Януковича становить більше 15 відсотків. Такі цифри дає центр Разумкова, який має, як на мене, велику прихильність до блоку “Наша Україна” і особисто до Ющенка. Тому, якщо вже центр Разумкова дає 15 відсотків, то менше них ніхто не дасть. Але є інші центри соціально-стратегічних досліджень, які показують значно вищі цифри. За дослідженнями центру Разумкова, різниця між рейтингом Ющенка і Януковича становить близько 9 відсотків. За іншими рейтингами, різниця скоротилася до 3 відсотків. Зараз за вікном — лише початок червня. Що буде у вересні? Я абсолютно впевнений, що Янукович тримає в запасі ще не одну козирну карту. І у потрібний момент він її викладе. Центр Разумкова ставив на голосування десять кандидатур: Ющенка, Януковича, Мороза, Симоненка... 15 відсотків рейтингу Януковича — це не ті відсотки, на які могли б скинутися Симоненко, Мороз, СДПУ(о). Це його власні відсотки. За тими ж даними Разумкова, у Симоненка понад десять відсотків свого президентського рейтингу. На одну хвилинку уявляємо: одні-єдині комуністи підтримали Януковича. 15 плюс 10 дорівнює 25. Вже перевищення того рейтингу, який можуть скласти Ющенко і БЮТ. Але ж я впевнений, що Мороз теж своє слово скаже! До чого підводжу? Перший етап виборів — парад-аллє, де всі політичні партії мають пройти шеренгою, продемонструвавши себе. Все цікаве буде в другому турі, 14 листопада. І там, я абсолютно впевнений, спрацює стратегія. Тому я припускаю, що розрив на користь Януковича буде не менше 10 відсотків. І ще, як на мене, один важливий момент — Янукович вміє усміхатися. І мені, і багатьом іншим людям це імпонує. Хочеться у керівникові бачити людину, яка вміє посміхатися. Вона викликає довіру, симпатію. Стефанія МАРИНИЧ.
