Червень — місяць, коли господарі присадибних ділянок і дач не розгинають спини. Досить часто, виполовши бур’яни, вони виносять їх на компостну купу...
Червень — місяць, коли господарі присадибних ділянок і дач не розгинають спини. Досить часто, виполовши бур’яни, вони виносять їх на компостну купу. Прагнуть, щоб рослини не проросли знову і було органічне добриво. Вичистивши грядку, вони залишають її відкритою для вітру і сонця. У результаті земля потерпає від перегріву, вітрової ерозії. Разом з нею страждають і овочі. До того ж після поливу на голому грунті утворюється непроникна для повітря кірка. Потрібне розпушування. Ще один мінус ретельного поління. Грунтоутворюючі комахи намагаються піти з грядки у комфортніші місця. Гинуть й мікроорганізми, котрі перетворюють органічні речовини у поживні для рослин. У виграші ті городники, котрі не квапляться полоти, дають можливість бур’янам набрати масу і тільки потім знищують їх, але не викидають. Усе зілля залишають на грядці. Там воно висихає. Під час поливів і розпушувань змішується із грунтом і стає мульчею, захищаючи від палючого сонця рослини і поліпшуючи структуру грунту. Зовсім необов’язково, кажуть фахівці, тягнути бур’яни із грядки у компостну купу. Трава ферментується там, де росла, і поверне грунтові поживні речовини. Та ще й на місці підживить грунтові мікроорганізми, черв’яків.
