Навіть найбільш оптимістичні прогнози урядовців не обіцяють, що новий господарський рік для аграріїв буде більш успішним, аніж минулорічний...
Навіть найбільш оптимістичні прогнози урядовців не обіцяють, що новий господарський рік для аграріїв буде більш успішним, аніж минулорічний. З огляду на скандальні події на волинському ринку зерна під час минулорічних жнив — селяни в очікуванні чергових сюрпризів від влади. На жаль, працює система, за якою права людей — другорядні перед політичними чинниками та декларативною статистикою про постійне зростання рівня життя. Правова держава неможлива без права кожної людини вільно розпоряджатися результатами своєї праці, вважає народний депутат Сергій Слабенко. Як у новому господарському році уникнути ситуації, що мала місце на волинському ринку зерна в попередньому, — наша розмова із Сергієм Слабенком.
— 28 квітня ухвалена постанова Кабміну, у якій перед селянами в черговий раз поставлено завдання максимально наповнити регіональний ресурс зерна. До 15 жовтня 2004 року згідно цього документа, на Волині регіональний запас зерна повинен скласти не менше 37 тисяч тонн. Проте до сьогодні тривають перевірки не тільки органами прокуратури, а й на рівні Кабміну щодо порушення чинного законодавства при формуванні регіонального ресурсу зерна на Волині минулого року. Що варто врахувати аграріям, щоб не потрапити у ситуацію, за якої у них можуть за безцінь скупити зароблене важкою працею? — Проблема формування регіонального ресурсу зерна цього року буде ще більш актуальною, аніж під час минулорічної фактично “продрозверстки”. Питання у тому, щоб по завершенню цьогорічних жнив у волинських селян не виникало непорозумінь із владними структурами, які на Волині, як свідчить практика, на власний розсуд вирішують яким чином та на яких фінансових умовах краще формувати регіональний ресурс. Постанова Кабінету Міністрів передбачає, що організація закупівлі продовольчого зерна повинна здійснюватися виключно через акредитовані товарні біржі. Тому всі дії влади повинні точно і повністю відповідати меті, приписам і вимогам закону, а закон вимагає наступного: —влада не має права допускати адміністративного втручання, яке б перешкоджало вільному руху потоків зерна; — влада повинна провести конкурс серед суб’єктів господарювання для визначення тих, хто має право скупляти зерно; — влада повинна створити умови для того, щоб на Волині діяли спеціалізовані зернові біржі для закупівлі врожаю. Про те, що держава зобов’язана повернути волинським аграріям кошти, втрачені ними внаслідок незаконних дій влади, я ставив питання під час робочої зустрічі у Кабміні. Як стало відомо під час зустрічі, у жовтні минулого року на Волинь надійшла урядова телеграма, у якій пропонувалося скупляти зерно до держрезерву за ціною 1200 грн. за тонну. Але волинська облдержадміністрація вже не могла скористатися такою можливістю, бо урожай волинських аграріїв значно раніше за ініціативою та наполяганням волинської влади було продано за нижчими розцінками посередникам — комерційним структурам. Де-юре ніякого регіонального ресурсу зерна на Волині не існувало взагалі, за винятком деяких договорів лізингового фонду. Дії посадових осіб Волинської ОДА та її структурних підрозділів призвели до нанесення значних збитків сільськогосподарським підприємствам. При більш докладному вивченні документів мені стало зрозуміло, що фактична нормативна база, яка визначала порядок закупівлі зерна на Волині, суперечила законодавству. Для влади повинно аксіомою бути те, що закони повинні діяти скрізь і в повному обсязі. Зрештою, самі люди мають усвідомити, що захистити себе від зазіхань недобросовісних чиновників вони можуть лише законним шляхом. Така негативна практика не повинна мати продовження у наступні роки. Тому звертаюся до аграріїв – не треба боятися влади, варто її дії оцінювати за їх відповідністю діючому законодавству. Якщо ми хочемо стати правовою державою, то у правовому полі повинна діяти насамперед влада, в першу чергу у життєво важливих для людей питаннях. — Сергію Івановичу, на території вашого виборчого округу триває реорганізація підприємств вугільної галузі – процес, що окрім скорочення неефективних робочих місць несе і соціальні проблеми. Очевидно, що недостатньо виділити частину коштів із держбюджету для того, щоб принаймні деяка частина проблемних питань не стояла так гостро. — Комплексна програма розвитку вугільної галузі Мінпаливенерго, ухвалена у січні 2004 року, передбачає, що на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам ДП “Волиньвугілля” буде виділено 2 млн.782 тис.гривень. Цим же документом передбачено здійснити реорганізацію підприємств вугільної галузі з тим, щоб оптимізувати економічні пропорції галузі. Моя депутатська переписка та спілкування із чиновниками різного рівня дають підстави зробити однозначний висновок: мабуть, ніхто б не започатковував видобуток вугілля у винятково аграрному регіоні, якби знали, якими проблемами для краю обернеться таке винятково політичне рішення радянської влади 50-х років. Очевидно, що через об‘єктивні умови вже не вдасться утримати рівень видобутку вугілля у Нововолинську як у радянські часи. Але залишаються невирішеними чимало питань. І більш-менш ритмічне фінансування 10-ої шахти (в минулому році із держбюджету надійшло більше 11 млн.гривень) не означає зняття з порядку денного проблеми шахтарського регіону. Більше 5 млн. гривень надійшло на цей довгобуд вже у цьому році. Сьогодні держава намагається зняти тягар відповідальності перед шахтарями, але реорганізація дочірніх підприємств вугільної галузі у Нововолинську шляхом їх приєднання до основних державних, як на мене, доволі тривожний симптом для самої галузі. Насамперед, треба зрозуміти, що борги дочірніх підприємств, в тому числі по регресних та соціальних виплатах, нікуди не зникнуть. Мені зрозуміла позиція Мінпаливенерго, яке намагається оптимізувати пропорції вугільної галузі. Думаю, що податківці теж хочуть домогтися сплати до бюджету належних податків. Сьогодні немає іншого виходу, як кардинальними заходами таки реформувати вугільну галузь з тим, щоб не накопичувати нових боргів, тенденція до стрімкого зростання яких чітко прослідковується протягом останнього десятиріччя. Але цю роботу треба проводити так, щоб не сталося обмеження соціальних гарантій шахтарів і громадян. Зовсім недавно я зустрічався із начальником ДПА у Волинській області Миколою Гринюком. Ми погодили, що за жодних умов наповнення бюджету права шахтарів та їх соціальні гарантії не будуть порушеними. — Яким чином розподілені кошти державних капвкладень на територію вашого виборчого округу та як відбувався процес погодження пропозицій? — Мабуть, усі помітили, що постійні позитивні публікації про успішний економічний розвиток України за нового уряду не містять докладної інформації про виділення бюджетних коштів на вирішення конкретних проблем у регіонах. Варто глянути на пріоритетні об’єкти для фінансування із держбюджету певних областей, як без особливого аналізу стає зрозуміло, що окремі з них у цьому контексті, образно кажучи, несуть тягар покари за “вільнодумство”. Маю на увазі повну відсутність бюджетного фінансування на виконання заходів з упередження аварій та запобігання техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві. Так відбувається не тому, що депутати від опозиції знехтували своїми обов’язками і не подали пропозиції по фінансуванню капітальних видатків чи ліквідації наслідків техногенних та екологічних катастроф. Я при зустрічі у Мінфіні відстоював не лише об’єкти свого виборчого округу, а й області. Але якщо про політичні чинники при фінансуванні регіонів говорять відкритим текстом представникам місцевого самоврядування чиновники у найвищих владних кабінетах, я не здивуюся, коли із запропонованих для фінансування мною об‘єктів, чимала частина залишиться без належного фінансування. Тим не менше, протокол узгодження інвестпропозицій, який складено при зустрічі із заступником міністра фінансів, передбачає бюджетне фінансування добудови школи-інтернату для дітей із вадами слуху у Володимирі-Волинському в сумі 200 тисяч гривень, початок робіт із газифікації Любомля кошторисом в 300 тис.гривень та Устилуга, для якого мною пропонується виділити 56 тис.гривень, а також роботи із газифікації селища Жовтневого, сіл Милятин, Грушів, Кучків, Трубки, Переславичі, Риковичі, Топилище Іваничівського та сіл Жовтневого, Ласків, Маркостав і Стенжаричі Володимир-Волинського районів. На реконструкцію водозабірної станції та очисних споруд Любомля мною запропоновано виділити 100 тис.гривень і таку ж суму передбачено для реконструкції системи водопостачання та очисних споруд в Іваничах. 300 тис.гривень повинно бути виділено на завершення будівництва житлового будинку № 3 у 5-ому мікрорайоні Нововолинська. Вже ухвалена відповідна постанова Кабміну, що включає всі ці об‘єкти. Нова стаття видатків держбюджету передбачає фінансування робіт для запобігання наслідків техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві. Мої пропозиції щодо цього містили 11 об‘єктів області на суму в 2,3 млн.гривень. Жодна із них не має відображення у відповідній постанові Кабміну. Прикро, але факт: життя та побут людей у нас досить часто у прямій залежності від політичних уподобань невеликої групи політиків. Любов ГАРАНІНА.
