«Шок із приводу кількості готівки в «матрацах» – як відреагували волиняни, дізнавшись мільйонні декларації наших керівників держави, депутатів, чиновників

"Щороку подаю декларацію у паперовому вигляді: оплата праці і кредит, але там немає рядків для до того, щоб вписати найбільші мої цінності, бо вони — нематеріальні і безцінні".

Ось що відповіли відомі мешканці нашого краю: 

Володимир КАРПУК, народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):

— Ні перше, ні друге, бо я здогадувався, чим володіють наші «борці» з корупцією та публічні правдолюби. Справа в тому, що в системі, яка існує в Україні, випробування коритом проходять одиниці. У нашому суспільстві майже все продається і купується. Питання тільки в ціні. Було б цікаво також подивитись декларації ректорів наших вузів, головних лікарів, директорів шкіл, навіть священиків. Думаю, люди теж би здивувались... І ще кричать, що треба третій Майдан. Але ж тих, на кого ми нарікаємо, вибирають ті, які самі продаються за 200 гривень.

Я би задекларував свою бібліотеку. Маю близько 10 тисяч книг. Значну частину з них прочитав. Раніше осилював по 150 книг у рік (до 1000 тисяч сторінок), зараз менше — по 50—70.

 

Марія АДАМЧУК, співзасновник і президент благодійного фонду «СтопРак» (м. Луцьк):

— Звичайно, хотілося плакати, бо згадала про онкохворих дітей, їхніх батьків, які оббивають пороги, збираючи кошти на порятунок своїх кровинок. Стукають вони і в двері депутатів, чиновників-товстосумів, але отримують переважно бюрократичні відписки. А ще я переживаю, щоб наші іноземні інвестори не відмовилися від співпраці, ознайомившись з деклараціями тих, хто в Україні при владі. Партнером благодійного фонду «СтопРак» є Міжнародний фонд «Відродження». Налагоджуємо контакти і з іншими міжнародними організаціями, щоб мати змогу допомагати недужим маленьким волинянам. На жаль, в Україні до доброчинних справ активніше долучаються прості малозабезпечені люди, аніж мільйонери у високих кріслах.

У свою декларацію внесла б частину квартири, співвласником якої я є. Найцінніший матеріальний набуток нашої сім’ї — житло — ми придбали два роки тому в кредит.

 

Віталій СОБКО, протоієрей, голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії УПЦ КП (м. Луцьк):

— Не хотілося ні того, ні іншого. Чогось нового в деклараціях я для себе не відкрив, тому трохи дивує істерія з цього приводу. І раніше було відомо, хоч і не так докладно, що наші провідники мають великі статки, що їхнє майнове становище настільки відрізняється від нас із вами. Але мене більше засмучує інше — те, що люди, знаючи, що чиновники, політики ведуть далеко не праведний спосіб життя, все одно продовжують за них голосувати. Оце дуже сумно, що ми обурююємося, а висновків не робимо.

Якби довелося заповнювати декларацію, найдорожча в ній річ була би моя автівка «Черрі Джагі» 2010 року випуску. Не знаю, чи теперішня її ціна становила б хоч 50 тисяч гривень.

 

Майя МОСКВИЧ, боєць полку поліції особливого призначення «Миротворець» (м. Луцьк):

— Я сприйняла інформацію відсторонено, наче вона з іншої реальності. Тільки виникло відчуття якоїсь неповноцінності. Ті люди здобули чималі статки, а я в свої 26 не маю ні кола, ні двора. Чомусь соромно — і не тільки за себе.

Щодо власної декларації, то як учасник АТО написала я заяву на отримання земельної ділянки (вона би вже мала бути оформлена). Це поки що моя єдина цінність.

 

Ольга КУЛІШ, директор виконавчий філії НТКУ «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):

— Одкровення в електронних деклараціях народних обранців і високих посадовців не викликали в мене ні сміху, ні сліз. Хіба що подив, швидше навіть шок із приводу кількості готівки в їхніх «матрацах». Чесно зароблені гроші в таких кількостях адекватні люди цивілізованого світу вдома не тримають. Тепер справа за НАЗК, НАБУ і за нами — виборцями. Правоохоронні органи повинні змусити вітчизняних багатіїв сплатити податки чи повернути державі накрадене, а народ має сім разів думати, за кого буде голосувати на виборах: за колекціонера фальшивих яєць Фаберже, чи за інтелігентну високоосвічену людину, моральність якої підтверджена часом і діями.

А щодо власної декларації… Щороку подаю декларацію у паперовому вигляді: оплата праці і кредит, але там немає рядків для до того, щоб вписати найбільші мої цінності, бо вони — нематеріальні і безцінні. Це — моя родина і довіра тих, хто поруч — колег, друзів і ділових партнерів. А ще — віра в те, що мудрий і багатостраждальний український народ нарешті очистить свою владу від брехунів та злодіїв і збудує суспільство багатих порядних людей.

 

Відповіді інших респондентів – адвоката Сергія Сафулька, художниці Валентини Михальської,тренера-викладача легкої атлетики, учасник 26-х Олімпійських ігор в Атланті Андрія Булковського та інших волинян читайте у свіжому випуску газети "Волинь-нова" за четвер, 3 листопада 2016 року.