ТАМ, ДЕ ЖИВЕ ТАЄМНИЦЯ ЗАМКІВ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.67 € 32.30

ТАМ, ДЕ ЖИВЕ ТАЄМНИЦЯ ЗАМКІВ

Теплого літнього дня я завітала до Олики — і була вражена кількістю місцевих архітектурних пам’яток...

Бажання відчувати себе першовідкривачем живе, певно, в кожному з нас з дитинства. І звідти ж беруть витоки романтичні мрії про руїни могутніх замків, про холод фортечних підземель та запаморочливі краєвиди, що відкриваються з амбразур похмурих донжонів. Спитайте у себе: скільки в нашій державі замків? 10? 50? Чи згадали лише Олесько, Хотин та Луцьк?
В Україні дотепер збереглося (якщо це слово можна вжити в даному контексті) 116 пам’яток оборонної архітектури. Та замість рицарських залів з гобеленами туриста чекають лише руїни, які от-от розваляться. А колись же називали наш край Гардарікою, землею замків!
Теплого літнього дня я завітала до Олики — і була вражена кількістю місцевих архітектурних пам’яток. Князям Радзивіллам, давнім володарям міста, завдячує Олика таким розмаїттям цікавинок. Місцевий замок нічим не поступався замку Любарта в Луцьку. Тут жив син російського полководця П.Вітгенштейна Лев Петрович, ад’ютант Олександра I, друг декабриста Пестеля. А власник міста, авантюрист Михайло Радзивілл, усупереч родині, заради маєтку в Олиці на початку ХХ ст. одружився з Марією Бенардакі, першою любов’ю Марселя Пруста.
В Олиці часто бувають закордонні гості, милуються замком 1564 року та грандіозними Троїцьким та Петропавлівським костелами поруч, а ось місцеві туристи не жалують увагою величну резиденцію Радзивіллів. Хоча на її територію зайти може кожен. Може — так, а чи хоче? В колишніх покоях князів тепер палати Волинської психіатричної лікарні №2. Тут би розташувати музей, вести туристичні екскурсії... Добре хоч споруда живе, використовується, чого не скажеш про Луцьку браму неподалік — єдиний фрагмент колись сильних міських укріплень. Стан її жахливий, інакше, як руїною, і не назвеш.
А великі рови навкруги замку? Вони поросли старими, кремезними деревами, але для уважного ока привідкриють часточки своїх таємниць: так, це колишня перша та друга лінія оборони. Лише у ХVІІІ столітті замок втратив функції оборонця — і перетворився на розкішну магнатську вотчину.
Зайдеш у двір — і зупинишся вражений: як же гарно! Замкове подвір‘я геть усе засіяне квітами, між яким тихенько пересуваються люди у білих халатах. Працівники. А „квартирантів” князівського маєтку не видно. Напевно, вони в головному корпусі, палаці у південно-східній частині двору. Він прямокутний у плані, триповерховий. Ось там, на рівні другого поверху, колись був балкон з балюстрадою, що спиралася на аркадну галерею першого поверху.
Тиша навколо. Ані гамірних туристів, ані яток з яскравими путівниками та листівками. Олика спить. Олика мріє про відродження своєї величі...
А, поки українські замки тільки мріють про майбутнє, їхні зарубіжні “колеги” вже давно живуть новим життям, можливо, навіть, цікавішим за минуле. В деяких з них розмістились музеї, а в інших тепер – фешенебельні готелі у старовинному стилі, але з усіма вигодами цивілізації.
“Взяти на себе всі витрати, пов’язані з відродженням та функціонуванням замків, державі не під силу. Адже сам замок прибутків не даватиме. Досвід зарубіжних колег підказує нам, що відновлений, відреставрований він може стати тою родзинкою, навколо якої розвиватиметься інфраструктура: готелі, кафе, ресторани, екскурсійні послуги, продаж сувенірів. Саме ті галузі бізнесу, в які можна вкладати гроші і з яких згодом отримувати прибуток,” — говорить заступник директора Львівської галереї мистецтв Зеновій Мазурик. Ось тоді замки і відпрацюють вкладені у них кошти.
Так, як відпрацьовують їх розкішні середньовічні замки Франції, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Італії, Чехії, Англії та наших колишніх сестер по СРСР — Литви та Естонії. Гостинно відчиняють свої куті залізом двері замки-готелі, та обіцяють подорожуючому воістину королівський прийом. Ще б пак: інтер’єри з антикварними меблями, старовинні картини та зброя доповнюють архітектурний вигляд замків.
При першокласному рівні сервісу замків-готелей, їх високої історичної цінності, вартість перебування там не перевищує вартості звичайних 3—4-зіркових готелів. Єдине обмеження — кількість гостей замку, адже старовинні апартаменти не були пристосовані для постійного проживання багатьох людей. Тому в сезон потрапити до таких замків — справжня удача.
Цього року відпочити в одному з замків Європи зможуть і наші співвітчизники. Саме зараз триває акція торгової марки “Львівське”, яка надає можливість кожному шанувальнику пива виграти подорож замками Європи, і на власні очі побачити, яку красу та задоволення дарують людям старовинні замки. А частина коштів, виручених під час акції, піде на відбудову замків України. Львівська пивоварня, передаючи 100000 гривень на відбудову Золочівського замку, подає прекрасний приклад усім українським бізнесменам.
Будемо сподіватися, що завдяки щедрому та розумному меценатству і українські замки-готелі колись гостинно розчинять свої покої для відвідувачів. А поки принаймні маємо можливість здійснити подорож до наших європейських сусідів, подивитись, як там усе влаштовано у тих диво-замках, та помріяти про майбутні подорожі замками рідної України.
Ірина ПУСТИННІКОВА.