ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ: У ПЛАНАХ І НА ДІЛІ

Ще на початку травня прем’єр-міністр Віктор Янукович поставив завдання перед різними структурами, які займаються оздоровленням дітей, — охопити літнім оздоровленням не менше сорока відсотків школярів. Як на перший погляд, нібито й реально він оцінював ситуацію. Але реальність виявилася значно гіршою.
Візьмемо передусім дітей, що живуть і навчаються у забрудненій внаслідок чорнобильської катастрофи зоні — Маневицькому, Камінь-Каширському, Любешівському районах. Там 56336 дітей, з них 80 відсотків хронічно хворих, які потребують санаторного лікування. В минулі роки кожна п’ята дитина сподівалася на оздоровлення, лікування. Так, минулого року діти отримували путівки в оздоровниці з обласного управління у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи цілорічно. Таким чином за рахунок державних коштів, які надходили з Міністерства у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи, путівками скористалися 13332 дитини. Лише в одному волинському санаторії “Пролісок” поправили здоров’я протягом року 3721 дитина. Згідно ж рознарядки вище названого міністерства цього року на путівки можуть розраховувати лише 4163 наших дітей-“чорнобильців”. З них 1650 побувають у санаторіях Волині — решта у Полтавській, Миколаївській, Херсонській та інших областях. І чомусь ніхто не врахував, у яку копієчку обійдеться доїзд дітей. Цього року тендер на оздоровлення проводило саме міністерство. І як результат — жоден із заміських таборів профспілок області дітей-“чорнобильців” за рахунок цього міністерства не прийматиме. Їх просто немає у тому списку оздоровниць.
Окрім дітей-“чорнобильців”, є ще й інша пільгова категорія юних волинян, які мають право на першочергове оздоровлення. Це, зокрема, 1656 — дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, 1570 — дітей-інвалідів, 23519 — з багатодітних та малозабезпечених сімей, 22868 дітей, що перебувають на диспансерному обліку. Для цих категорій дітей держава має виділити фінансову підтримку — 280 тисяч гривень. При вартості путівки у заміські табори понад 500 гривень, можна порахувати, на скільки вистачить цих коштів. До того ж гроші в область ще не надійшли.
Як розповіла голова Ради федерації профспілок Волині Галина Головенець, до недавнього часу над таборами дамокловим мечем висів податок на землю, де вони розміщені. На це додатково потрібно було б 264 тисячі гривень. Нарешті полегшено зітхнули — цей податок зняли, зате лишили ПДВ — чого раніше не було. Тож коли з Фонду соціального страхування виділяють кошти, то до кожної путівки на 14 днів треба доплатити до 200 гривень. Як правило, цей тягар лягає на батьківський гаманець, при тому, що, наприклад, місячна зарплата в агропромисловому комплексі становить в середньому 152 гривні. І хоч немало грошей вкладено в ремонти позаміських профспілкових таборів, є загроза, як сказала Галина Головенець, що вони працюватимуть одну—дві зміни.
Голова райкому профспілки АПК Горохівського району, вона ж з метою економії коштів і начальник табору “Веселка”, Галина Дзецько з тривогою говорить, що друга зміна під загрозою, хоч раніше тут приймали дітей в три, а то й в чотири зміни. Досі ще мають 20 тисяч боргу за ремонт, вишукують, де тільки можуть, кошти на доплату путівок. Її вартість тут становить 450 гривень. 250 гривень — це кошти з Фонду соціального страхування, 70 мають доплатити батьки — а де ще взяти 130? Просять у керівників допомоги, щоб направляли дітей своїх працівників і доплачували за них.
Це, на жаль, стосується не лише цього табору. Як сказали в Луцькому міському управлінні освіти, їх “Ровесник” працюватиме лише у дві зміни. Перша — це обдаровані діти, друга — сироти та з багатодітних і малозабезпечених сімей. Власне, у такій же ситуації опинилися й інші дитячі волинські оздоровниці. Окремі з них через брак дітей, а точніше коштів для їх утримання, затягнули відкриття майже на місяць. А треба ж доповідати начальству в Київ про успішне оздоровлення дітей. В управлінні у справах сім’ї та молоді прагнуть дотягтися до цифри — 50 тисяч. До речі, на Волині понад 155 тисяч дітей шкільного віку. Як бачимо, як би і що не рахували, а 40 “прем’єрських” відсотків не виходить, навіть якщо додати 411 так званих пришкільних таборів, де нібито вже оздоровили понад 20 тисяч дітей. Можна собі уявити, яке то оздоровлення, коли проводилось воно з 1-ого по 14-е червня у холодну пору літа, а на харчування виділялося на дитину від однієї до чотирьох гривень (кошти з місцевих бюджетів). Цього року навіть додумалися до того, певно, аби цифра виглядала краще, організувати такі табори навіть у чорнобильській зоні.
Народний депутат Євген Кирильчук звертався з депутатським запитом до прем’єр-міністра Віктора Януковича, наводив конкретні факти, які свідчать, що оздоровлення дітей на Волині на грані провалу. Довелося побачити те листування. На ім’я депутата надійшли відповіді з міністерств аграрної політики та фінансів, які пишуть, що коштів вони не можуть виділити додатково на оздоровлення, у листах управлінь освіти і науки, у справах сім’ї та молоді, захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи наводяться вже відомі факти, хоч саме вони турбують і народного депутата, і батьків, бо, по суті, стан з оздоровленням дітей складається невтішно. Є у тих листах і прохання посприяти у виділенні додаткових коштів на оздоровлення. Та, на жаль, ніхто не написав, як збираються виправити становище, як вишукують кошти в області.
Можна сьогодні говорити, що не надійшло очікуваних грошей з державного бюджету, нарікати на міністерства і відомства. Але хіба не раніше про це треба було думати і дбати, хіба раніше не бачили, що ситуація з оздоровленням, зокрема дітей з чорнобильської зони, просто-таки складається катастрофічно. Адже добре знали, що волинський санаторій “Пролісок” з чудовою матеріальною базою до травня взагалі не приймав дітей з чорнобильської зони. Такого, певно, не було з часу його відкриття. То варто було б уже кілька місяців тому забити тривогу.
Можна зрозуміти і поспівчувати заступнику начальника відділу соціального захисту так званого “чорнобильського” управління Олексія Сизика, якого, як то кажуть, “рвуть на частини”, коли заходить мова про оздоровлення. Довелося це бачити в його кабінеті. Бо хіба то діло по двоє—троє дітей-“чорнобильців” збирати з районів, щоб відправити на лікування далеко за межі області.
Виникає запитання — чому ж ніхто з керівників області своєчасно не відстояв інтересів дітей Волині? Можна нині, та вже це й робиться з боку керівників владних структур, звинувачувати всіх і все, що стосується оздоровлення дітей. От чомусь лише в області не бачать своєї вини в тому, що сталося.
Анастасія ФІЛАТЕНКО.