Назвалися «Фаворитом» і стали фаворитами сцени
Вже 17-ий рік діє ансамбль сучасного танцю при Луцькій гімназії №21. За цей час «Фаворит» став улюбленцем не лише міських сцен, а й всеукраїнських, міжнародних, хоча звання народного колективу отримав зовсім нещодавно
Лариса ЗАНЮК
А нещодавно повернулися із Міжнародного фестивалю мистецтв «Джерело надії», де серед багатьох показових світових команд завоювали гран-прі конкурсу.
Засновниця й керівник ансамблю Наталія Мікоян, справжній професіонал-хореограф, прийшла працювати зі школярами у 1999-му, а вже до кінця навчального року на творчому звіті гімназії новостворений колектив демонстрував майстерні танці. Тепер їх знають не лише в Луцьку – по всій Україні та за її межами. Недарма й назвалися «Фаворитом», бо стали направду фаворитами сцени і вже декілька років виборюють призові місця на престижних танцювальних конкурсах. А нещодавно повернулися із Міжнародного фестивалю мистецтв «Джерело надії», що відбувся у Києві під егідою Національної хореографічної спілки і Міністерства культури України. Там наші герої серед багатьох показових світових команд завоювали гран-прі конкурсу. Переможці поділилися враженнями від престижного конкурсу та розповіли про свого керівника. Наталя Мікоян знаходить ключі до дитячих серденьок, вміє навчати спокійно, без крику. Хоч прийшла в школу після роботи в дорослому колективі професіоналів, Наталія знала, якою мовою потрібно розмовляти з дітьми, щоб вони чули і розуміли. Тепер Наталя Альбертівна сама дає раду колективу зі ста школярів – а це чотири різновікових групи.
– Нас часто запрошують на конкурси,– розповідає, – і ми їздимо, хоч всі вони не безкоштовні. Тому я дуже дякую батькам, що підтримують своїх дітей, бо бачать, як вони радіють успіхам, як вчаться у колективі долати перші труднощі і доводити собі та іншим – хочу і можу.
– Кожен номер потребує відповідних костюмів. Хто спонсорує витрати?
– Трохи допомагає школа, але в основному – батьки. Я їм вдячна, бо не раз ми привозили нагороди за кращий сценічний костюм.
На поличках скромної шафки у хореографічній залі не вміщаються подяки, грамоти та нагороди за різноманітні конкурси. А пані Наталія розповідає, що, натанцювавшись з дітьми, вдома обмірковує нові ідеї для «Фаворита». Відколи створила колектив, сама ж займається і постановкою номерів, і розробкою костюмів, складає сценарії, навіть вірші-підводки до танців пише, шукає музику. Одне слово, запустила в рух «Фаворит» і задала йому команду рухатися тільки вперед.
Під час розмови декілька гладенько причесаних голівок заглядають у залу (розумію: пора для чергового заняття). Зачинивши за собою двері, спілкуюся з батьками, а тоді не витримую і знову зазираю туди, де лунає музика, а дрібні дівчатка, однаково зодягнені, у такт повторюють за вчителькою рухи веселого таночка. Побачивши мене, діти ще більше стараються, позуючи до фотокамери – справжні артисти, бути і їм фаворитами! – захоплено аплодую.
