На ювілеї «Джерельця» співав народний артист України Тарас Петриненко

Спільно з «Джерельцем» артисти виконали хореографічну сюїту «Ми діти твої, Україно». Тарас Петриненко пожартував, що Луцьк його рідко запрошує у гості.

Лариса ЗАНЮК

Ансамбль танцю при Луцькій ЗОШ №25 I-III ступенів існує з часу заснування навчального закладу і вже не раз був лауреатом міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів. За ці роки випустив чимало танцюристів, які працюють хореографами, балетмейстерами, а деякі вже водять у «Джерельце» своїх діток. Тож учасники ансамблю та його випускники зібралися у приміщенні облдрамтеатру, щоб подякувати за дорогу в життя.

Численним успіхам й перемогам, зокрема й на міжнародному конкурсі «Анталійська весна» (Туреччина), «Різдво в Неаполі» (Італія), де отримали 1 місце, на фестивалях в Болгарії та Польщі, передує титанічна праця запальних викладачів – Галини Захарової, заслуженого працівника культури України Олега Козачука, Світлани Тимощук, заслуженого артиста України Валерія Смирнова та його творчої родини – Романа Смирнова та Мирослави Войтович-Смирнової, вчителів школи, батьківського комітету.

 

Сьогодні керує «Джерельцем» Мирослава Войтович-Смирнова, концертмейстер Тетяна Пінчук, керівники гуртків Роман та Валерій Смирнов, Олена Глас.

 

Міський голова Микола Романюк оголосив подяку колективу з нагоди його ювілею, а очільник міського управління освіти Олег Гребенюк вручив грамоти педагогам.

Аліса Тараканова, що познайомилася з «Джерельцем» на конкурсі в Болгарії, прибула з Києва, аби відзначити ансамбль, як один із найкращих пришкільних колективів України.

 

Запальні гопаки, веселі польки і сучасні композиції виконували юні танцюристи для публіки, а та — не шкодувала оплесків.

 

Третю річницю Революції гідності та Героїв Небесної сотні присутні вшанували хвилиною мовчання.

А справжнім подарунком для ювілярів та сюрпризом для гостей був виступ народних артистів України Тараса Петриненка та Тетяни Горобець.

Пані Мирослава якось у розмові зізналася, що її давньою мрією був приїзд цих артистів, адже багато концертних номерів вони зробило під їхні фонограми. А Пан Тарас пожартував, що Луцьк його рідко запрошує у гості й наголосив:

– Керівники «Джерельця» роблять святу справу, бо як діти будуть зайняті мистецтвом, то не матимуть часу на дурниці.

Артист виконав легендарні «Пісню про пісню» та «Україна», пригадав, що в 25 років у його репертуарі був твір про пошуки чарівного острова, як то буває замолоду. А ще – декламував власні вірші. Він пише пісні, виявляється, «не для пустощів, не для забави, не для кар'єри і слави, не для того, щоб під них танцювали, пили чи жували, а для слухання, думання, переживання». Звучав й надзвичайно актуальний «Червоний вітер», у якому автор запитує: «Хто ж сьогодні постоїть за свободу, як не ти і як не я?"

 

«Та світові мій труд не знадобився, – продовжував Тарас Петриненко у своїх наступних поезіях, маючи на увазі теперішні пріоритети в музичних смаках. Розпачливо було від цих слів, і хотілося заперечити, що не все те, що тільки «гламур», керує мистецтвом. Хіба слова: «Світе, дай сили моїм крилам і залишайся білим, бо я тебе люблю», хоч раз почувши, забудеш?

Ніби у відповідь на таку реакцію артист виконав обнадійливе «Все буде гаразд» і вдячна публіка підспівала:

Прийде час, ще засяє сонце і для нас,

Ще вогонь у серці не погас – все буде гаразд!

Так і буде, поки цінуємо справжнє у житті, доки наші діти вибирають мистецтво! І спільно з «Джерельцем» артисти виконали хореографічну сюїту «Ми діти твої, Україно» – щемно, зворушливо й патріотично.