Курси НБУ $ 39.60 € 42.28

ВИПРОБУВАННЯ ЖУРНАЛІСТІВ ВИБОРАМИ

Того лицемір’я, а тим більше цинізму, що ми нерідко спостерігаємо в центральних засобах масової інформації, на регіональному рівні не побачиш...

Довгоочікувана виборча кампанія, нарешті, стартувала. Причому стартувала досить бурхливо, що називається —з місця в кар’єр, хоча, ради справедливості треба сказати, де-факто вона вже давно ведеться. А у переддень її юридичного строку у Києві відбувся третій форум журналістів під девізом “За прозорі вибори”. Його провели Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації і Громадська рада з питань свободи слова та інформації.
Всі виступаючі з великою відповідальністю говорили про ті складні завдання, які стоять перед засобами масової інформації щодо об’єктивного інформування населення про кандидатів на посаду Президента і їх програми, забезпечення демократичних принципів. Правдиве слово журналістів має посприяти всім зробити правильний, усвідомлений вибір на цьому переломному етапі в житті країни. Але в багатьох виступах звучала тривога з приводу того, чи вдасться журналістам у повній мірі виконати свій професійний обов’язок. І найчастіше це пов’язували із недосконалістю нового Закону про вибори Президента, з тим, що в ньому не досить чітко виписані окремі норми. І тепер Центральній виборчій комісії треба своїми положеннями та роз’ясненнями ліквідовувати цю прогалину. А це у правовому відношенні не є досконалим.
Багато несподіванок і можливих конфліктів, як свідчить досвід, таять у собі стосунки ЗМІ і кандидатів та їх команд, ЗМІ і органів влади. Серйозним каменем спотикання тут буде закладена стара законодавча норма про необхідність спростування у триденний строк на вимогу кандидата недостовірних, на його думку, відомостей, оприлюднених засобами масової інформації. А потім так же негайно вступають у силу судові санкції. Ясна річ, що за такий короткий строк дуже важко журналістові, виданню чи особі, яка надала негативні факти, представити аргументи і докази на свою користь.
Ще одна обставина, яка може серйозно ускладнити роботу журналістів, — застосування брудних технологій. Без них у нас, на жаль, не обходиться жодна виборча кампанія. Звучала на форумі нібито й слушна порада: не встрявати в ці брудні ігри, не ставати їх заручниками, встановлювати чесні правила гри. Але якби то все тут залежало від журналістів. При широкому розповсюдженні брудних технологій — спробуй вбережися, щоб не замазатись. Тим більше, що редакція не може змінювати запропонований їй текст без погодження з кандидатом.
У цьому зв’язку голова Національної Спілки журналістів Ігор Лубченко згадав пропозицію Голови Верховної Ради України Володимира Литвина про те, щоб кандидати на президентську посаду підписали своєрідний пакт про ненапад, задекларували перед народом, що вони дотримуватимуться чесних правил, змагатимуться програмами й ідеями, а не мішками компроматів. У цьому пакті має бути обов’язково сказано, щоб у свою передвиборну боротьбу кандидати не втягували журналістів.
Але, схоже, сам Ігор Лубченко не дуже вірить, що такі декларації і такі зобов’язання можуть спрацювати. “Ви добре пам’ятаєте,— нагадав він,— що після минулих виборів — і президентських, і в парламент та на регіональному рівні — той, хто програв, завжди погрожував, що подасть до суду на своїх конкурентів, але, як правило, не подавав. Але на засоби масової інформації та журналістів подавали позови навіть ті, хто виграв вибори. Ігор Федорович пригадав також злополучну 277 статтю Цивільного кодексу, згідно з якою всяка негативна інформація про особу може трактуватися як недостовірна. Це робить ЗМІ дуже вразливими. Отож, голова Спілки журналістів просив голову Комітету Верховної Ради Миколу Томенка зустрітися разом із колегією Верховного суду в цивільних справах і поставити питання про те, щоб вони дали роз’яснення, як трактувати цю статтю і як застосовувати.
А Микола Томенко, виступаючи на форумі із змістовною глибокою доповіддю, поряд із рядом негативних моментів, пов’язаних із недосконалістю законодавства та порушенням демократичних принципів ведення передвиборчої кампанії, відзначив і те позитивне, що вдалося зробити для створення належних умов праці журналістів. Це, зокрема, введення мораторію на перевірки редакцій з боку правоохоронних і контролюючих органів під час президентської виборчої кампанії, відновлення пільг на ПДВ для газет. Добре, що у новому Законі про вибори Президента чітко виписане положення про рівність кандидатів у доступі до ЗМІ.
На жаль, цей доступ пов’язаний із значними втратами для засобів масової інформації. Річ у тім, що законодавці і Центральна виборча комісія взялися регулювати ціну на політичну рекламу. І додумались до парадоксального рішення — взяти за основу для визначення вартості рекламної площі чи ефірного часу ціну, яка склалася у... четвертому кварталі минулого року. Всі журналісти і керівники засобів масової інформації були одностайні в тому, що рішення це відверто дискримінаційне. Адже за останній час значно зросли ціни на папір, інші матеріально-технічні засоби, вартість друкування газети. І ті, старі ціни значно нижчі реальних затрат. Політики вирішили провести нинішню виборчу кампанію за рахунок засобів масової інформації — такою була одностайна думка учасників журналістського форуму.
На форумі наводилися факти грубого тиску на засоби масової інформації з боку органів державної влади і різних кланів, факти переслідувань чесних журналістів, які високопрофесійно роблять свою справу. У зв’язку з цим Микола Томенко наголосив: іншого способу, іншого механізму протистояти таким проявам, як загальна корпоративна солідарність журналістів, незалежно від того, до яких політичних сил вони належать, немає. Його палко підтримали Ігор Лубченко, голова Київської незалежної медіа-профспілки Єгор Соболєв, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Лілія Молодецька та інші.
Похвально те, що і Комітет Верховної Ради, і Національна Спілка журналістів, й різні медіа-структури демонстрували свою готовність ставати на рішучий захист журналістів і редакцій в разі виникнення конфліктних ситуацій, порушень демократичних норм і конституційних принципів. А що вони будуть, причому прямі, відверті і цинічні, сумніву нема. Таке ми спостерігали вже на далеких і близьких підступах до президентської кампанії. Микола Томенко повідомив, що в очолюваному ним парламентському комітеті постійно чергуватиме депутат , до якого можна звернутися, і він буде відповідним чином реагувати на тривожні сигнали. У Спілці журналістів на передвиборний період встановлена гаряча лінія і встановлюються постійні контакти із силовими відомствами на випадок непередбачуваних обставин. Готові підставити своє дружнє плече колегам незалежна медіа-профспілка, асоціація видавців періодичної преси, а також наші представники у Центральній виборчій комісії.
Одне слово, корпоративна солідарність чітко вимальовується і дай, Боже, щоб вона спрацювала якнайкраще в ім’я забезпечення чесності й прозорості всієї виборчої кампанії. Але розраховувати лише на підтримку зверху явно недостатньо. Ми повинні бути єдиними і солідарними на місцях, коли йдеться про захист наших професійних прав. “Ми сила,— наголосив Ігор Лубченко,— якщо ми разом, якщо думаємо про свій вищий обов’язок і свій завтрашній день”.
І на закінчення — про результати соціологічних досліджень, на які посилався у своїй доповіді Микола Томенко. У нас фантастично, як він висловився, падає довіра до загальнонаціональних медіа, а ступінь довіри до місцевих — на порядок вищий. Як показала парламентська виборча кампанія, ефективність використання місцевих засобів масової інформації була набагато вищою, ніж центральних. Ця тенденція продовжує зберігатися. Регіональним медіа більше довіряють, до них більше прислухаються.
Звичайно, слухати таке дуже приємно. І думаю, що висновки ці цілком обгрунтовані та заслужені. Того лицемір’я, а тим більше цинізму, що ми нерідко спостерігаємо в центральних засобах масової інформації, на регіональному рівні не побачиш. І не в останню чергу, мабуть, тому, що місцеві журналісти ближче до людей, соромно дивитися їм в очі, коли допускаєш неправду і нещирість. Хотілося б, щоб всі ми чесно виконали свій професійний обов’язок під час президентської виборчої кампанії і після виборів прямо, без докорів сумління дивилися в очі своїм читачам, глядачам і слухачам.
Степан САЧУК.
Telegram Channel