НАВІТЬ НЕБО НЕ ВСТОЯЛО ПЕРЕД КОХАННЯМ

Про німецького льотчика Матіаса Руста, який 28 травня 1987 року на спортивному літаку зумів обійти редути ППО СРСР і приземлитися поблизу мавзолею Леніна, чули майже усі. Проте, виявляється, Руст був не першим іноземцем, який здійснив такий подвиг. Англієць Брайан Монтегю Гровер у 1938 році прилетів в СРСР… за коханою жінкою.
На початку 30-их років Гровер, англійський інженер-нафтовик, по контракту був запрошений в Радянський Союз. У Грозному він познайомився з дівчиною. Олена доволі непогано розмовляла англійською і хотіла удосконалити свої знання цієї мови, а Брайан у свою чергу став брати у неї уроки російської. Молоді люди покохали одне одного і вирішили одружитись. Однак батько Олени, радянський службовець, був проти капіталістичного зятя. Та й місіс Гровер не дуже хотіла невістки з Червоної Росії. А тут і закінчився термін контракту – інженер змушений був повернутися на батьківщину один.
Та чотирирічна розлука не розхолодила почуття закоханих. Вони часто писали листи одне одному. Але в умовах сталінського режиму зустріч здавалась справою неможливою. І тоді Гровер вирішив іти до мети іншим шляхом. Він записався в аероклуб, де за кілька місяців навчився літати. Купив собі спортивний літак, і зранку 3 листопада 1938 року вирушив із дозаправками маршрутом Брокоборн – Амстердам – Гамбург – Стокгольм – через Балтійське море і Фінську затоку в Радянський Союз за коханою.
Десь в районі Нарви Гровер без перешкод пересік кордон СРСР і взяв курс на південний захід. Однак пального вистачило лише до Калінінської області. Він посадив літак на колгоспному полі неподалік села Глухово. Пілот виліз із кабіни і посміхнувся до здивованих селян. “О, здрастуйте! Я прилетів до вас з Лондона за моя російська наречена”. Перелякані і здивовані селяни, звісно ж, повідомили куди треба.
Через кілька днів НКВС влаштувало очну ставку англійця з Оленою Голіус. Коли закохані побачили одне одного, то, забувши про всіх присутніх, стали цілуватись, обніматись, плакати і водночас радіти. А це краще за будь-які слова підтверджувало правдивість показів новоявленого Ромео, якому, до речі, за радянським законодавством, “світило” до десяти років таборів строгого режиму.
Заголовки у закордонних газетах кричали: “На крилах любові”, “Любов англійця здатна на чудеса”, “Навіть небо не встояло перед коханням”, “Найромантичніша історія ХХ століття”.
На суді були присутні численні представники дипломатичного корпусу і західні журналісти. Підсудний взяв останнє слово.
– Я хочу розмовляти російською, хоча маю перекладача, – сказав Гровер. – Хочу тому, що полюбив ваш народ, ваша країна, полюбив моя Олена. Я кілька років прожив в Росія. Працював разом з росіянами. В океан ваша велика праця є і моя крапля. Я вважаю для себе честь поріднитися з ваш народ. Я закінчив, пани судді.
Гровера визнали винним.
– Однак суд, – заявив у своєму виступі головуючий, – не може не звернути увагу на мотиви, через які підсудний здійснив злочин. Суд встановив, що підсудний щиро і гаряче полюбив радянську жінку, яка відповіла йому взаємністю. Їхні почуття витримали випробування часом і розлукою і тому заслуговують на повагу. Це почуття і стало причиною, через яку підсудний прилетів в СРСР. Тому суд виносить вирок: Брайана Гровера засудити до одного місяця тюремного ув’язнення із заміною ув’язнення штрафом розміром у півтори тисячі рублів.
Присутні у залі зустріли вирок бурхливими оплесками. Виплата штрафу, шлюб і оформлення віз зайняло небагато часу, і незабаром щасливі закохані виїхали до Англії.
Юрій ЖУК.