Сто поезій про кохання від сільської вчительки
Книга «Медунки у грудні» незвичайна не лише назвою, а й тим, що до неї увійшло сто поезій про кохання. І хоч побачила вона світ майже рік тому, нинішня запізніла презентація, яка відбулася саме в День святого Миколая в обласній бібліотеці для юнацтва, була дуже доречною, по-родинному теплою і стала гарним дарунком шанувальникам поезії
Валентина ШТИНЬКО
Виболені рядки Євгенії Назарук і гріють душу, і розпанахують відчаєм серце: «Моя любов, як папороть, цвіла лиш раз», «І без тебе ніяк, і чекання гірке», «Я з міста янголів. Тебе ТАМ не стрічала», «Любов учора застудила ноги: ходила боса по траві», «Намалюю твій голос із вогню і жарин...».
Залишається загадкою, як із письменницькою творчістю (автор чотирьох книг) вона поєднує обов’язки сільської вчительки.
Далебі, здається, що ця жінка просто зіткана з любові. Мабуть, так воно і є. Залишається загадкою, як із письменницькою творчістю (автор чотирьох книг) вона поєднує обов’язки сільської вчительки у Лищі, що в Луцькому районі, турботливої мами, молодої бабусі, пасічника, вишивальниці...
Про особливості творчої манери поетеси говорили головний редактор «Медунок у грудні», які вийшли у «Надстир’ї», Світлана Політило, колеги по перу, волинські письменники Іван Чернецький, Надія Гуменюк, Олена Криштальська, Микола Сидорчук, однокласниця із рідного села Мальоване, що на Рівненщині, Світлана Денисюк, племінниця і похресниця Оксана Дулик та інші.
