Виявляється, ще задовго до записів майора Мельниченка, які набули великого розголосу, у Парижі була видана книжка подібного жанру — сенсаційні записки, фрагменти розмов, застольні промови колишнього нашого генсека Брежнєва, зафіксовані засобами підслуховування ЦРУ. Уривки з цього видання надрукував київський тижневик «Бульвар». Думаємо, деякі з них будуть цікавими для наших читачів. Із них видно, якими далекими одне від одного є офіційна політика, офіційна інформація і «внутрішня кухня», так зване закулісся.
Виявляється, ще задовго до записів майора Мельниченка, які набули великого розголосу, у Парижі була видана книжка подібного жанру — сенсаційні записки, фрагменти розмов, застольні промови колишнього нашого генсека Брежнєва, зафіксовані засобами підслуховування ЦРУ. Уривки з цього видання надрукував київський тижневик «Бульвар». Думаємо, деякі з них будуть цікавими для наших читачів. Із них видно, якими далекими одне від одного є офіційна політика, офіційна інформація і «внутрішня кухня», так зване закулісся. Нехай на Заході говорять, що живемо в Країні Дураків. Самі вони дурні, якщо не розуміють, який хороший у нас дурень. Хрущов... Нещасний мужик. Я йому говорю: «Ти став якийсь ненормальний. Іди!» А він стоїть без голосу. Кириленко про нього каже: «Він — зараза, незадоволена вдоволенням». Цей Шелест, падло, відчув, що я хочу його замінити, і давай цитувати старовинні листи хохляцьких царів до государя — на публіку, сучий потрух, грає. Суслов ходить, як тінь. Каже: «Нахрін нам цей Солженіцин? Тільки рекламу йому робимо». А я йому: «Заспокойся, він, як і ми, згине». Навколо сама сволота, але зараз мені є кому потиснути мозолисту руку. Вова Щербицький — крупний, великий чоловік. Мене оточують милі, симпатичні люди, дуже віддані люди. І повільно стискують кільце. Пронюхали, що в мене не стоїть, і почали підсовувати мені не баб, а ордени. Рашідов мені каже: «Мишка за Кицьку, Кицька за Жучку, Жучка за Внучку, Внучка за Бабцю, Бабця за Діда, Дід за ріпку. Але все це за «бабки». Остогидли ці літературні журнали і ці євтушенки, вознесенські. Краще б щось історичне друкували. Євтушенко тільки смердить. Болить душа... І що робити з цим болем — не знаю. Голова хитається під хмарами. Але які слабкі ноги... Люблю поїсти. У Рашідова завжди об’їдаюсь пловом. Люблю горілку. Не люблю рибні рулети. Не люблю стояти на Мавзолеї. Я втомився, давно втомився від усього. Рятує тільки полювання і трохи — горілка. Видно, я непрофесійний політичний діяч, яким мене хочуть зобразити на кожному кроці. Мені завжди була близькою думка поета про таємну свободу людини: «Залежати від влади, залежати від народу — хіба нам не все одно?» Ніяка людина не варта похвали. Всяка людина варта тільки жалості.
