Торік восени, коли вже зібрала городину, солодкий перець усе ще зеленів на грядці...
Торік восени, коли вже зібрала городину, солодкий перець усе ще зеленів на грядці. На гілках дозрівали плоди. Кілька кущів ще цвіли. Подивилась я на них і подумала: а що коли пересаджу їх у горщики? Отак й опинились три кущі на підвіконні. Швидко адаптувались до кімнатних умов. Маленькі перчинки поступово нарощували масу, доростали. Кілька перців полум’яніли до Нового року. Потім зірвала їх і перед жіночим святом пішли у салати. А ось кущі “повісили ніс” — майже осипались. Думала звільнити від них горщики, але помітила на двох з них у пазухах темно-зелені бруньки. Вирішила залишити “вазони” до тепла, щоб потім знову висадити у грунт. Навесні так і зробила. На притіненій грядочці у саду рослини вкрились листом, на них з’явились пуп’янки. Нарахувала їх 14, на іншому кущі — 10. А недавно відвідала довгожителів — мене чекав сюрприз. Майже торкаючись до землі, на нижній гілці одного з кущів висіли дві квітки. Вразив їх розмір — більше п’яти сантиметрів у діаметрі мала одна квітка. Інша була трохи меншою. Тож не даремне я продовжила життя рослині: плоди матиму раніше, ніж ті, хто вирощував перець з розсади. Галина ЗЕЛІНСЬКА. с. Суховоля Луцького району.
Від редакції. Шановні дачники і городники, думається, у вас є подібні городні історії чи цікаві фотографії, на яких зафіксували вирощені вами овочі-рекордсмени, екзотичні рослини. Надішліть нам, опублікуємо на сторінках “Волині”.
