Немилосердно пекло сонце... Єдиним рятунком була свіжість, що віяла з хвиль Йордану...
Немилосердно пекло сонце... Єдиним рятунком була свіжість, що віяла з хвиль Йордану. Але пекучішим від сонячних променів було слово незвичайного чоловіка, одягненого у волосяницю (грубий одяг з верблюжої шерсті): “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне”. Це — Іван Хреститель. “Що нам робити?” — питали у нього і прості люди, і митники, і вояки. “Учиніть гідний плід покаяння”, — відповів Іван (Лк. 3:1-22; Мт. 3:1-12). І люди каялись, і хрестились у воді на знак свого покаяння і очищення від гріхів. Минула неділя видалася такою ж жаркою. Але це не стало перешкодою для трьох десятків людей з луцьких церков християн віри євангельської “Віфанія” та “Благодать”, які давали Богові обітницю чистого сумління через святе водне хрещення. Їхню радість прийшли розділити сотні жителів Луцька. Посмішки, квіти, християнські гімни у виконанні хору з церкви “Віфанія” та духового оркестру з церкви села Рованці Луцького району, спів груп, натхненні слова проповідей та молитов — усе це творило урочистість цього дня. Правда, тихоплинного Стиру, як зауважив хтось із виступаючих, аж ніяк не порівняєш з бурхливим, багатоводним Йорданом, але суті самої події це не применшувало. — Христос сказав, що так годиться нам виконати усю правду, — читаючи уривок із Євангелії про хрещення Ісуса, зауважив голова Волинського об’єднання церков ХВЄ єпископ Степан Веремчук. — І ці люди, які стоять перед нами в білих одежах, вирішили йти вслід за Христом і виконувати всю правду, як і виконав її Син Божий. — Ці люди перед природою, перед людьми і перед Самим вічним Господом визнаватимуть, що Ісус Христос — їхній особистий Спаситель і обіцятимуть йому свою чисту й добру совість, — пояснював суть того, що відбувалося на березі, заступник голови Всеукраїнського союзу церков ХВЄ єпископ Микола Синюк. — Занурюючись у воду, яка на мить покриває тіло, вони свідчать, що вмирають для минулого гріховного життя і воскресають для нового життя у Христі Ісусі. Усміхнені й щасливі, виходили з води новоохрещені. У них ще все попереду: і спека тривог, і буревії сумнівів, і разом з тим — невичерпні джерела Божої благодаті. Тож хай на все життя вони залишаться вірними своїй обітниці. Ольга МІЦЕВСЬКА.
