ДО ЛЕСІ У НЕЧИМНЕ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.41 € 32.34

ДО ЛЕСІ У НЕЧИМНЕ

З’їхалася творча інтелігенція Волині на щорічне поетичне свято “Лісова пісня” та відкриття нового будиночка-музею

З’їхалася творча інтелігенція Волині на щорічне поетичне свято “Лісова пісня” та відкриття нового будиночка-музею
“Немає людини, в якій не було б закладено поривання до краси, очарування світом, людяності та благородства”, – писала Леся Українка. Саме цей творчий запал, закоханість у рідну природу, поетичний і казковий світ безсмертної драми-феєрії нашої геніальної поетеси “Лісова пісня”, спонукало волинських літераторів кілька років тому започаткувати на Ковельщині свято зустрічей поетів та всіх добрих людей, які люблять свій край та Лесине слово. Настрій у голови обласної письменницької організації Василь Гей був особливо піднесений, бо цьогорічне, уже четверте поетичне свято “Лісова пісня”, проводилося в оновленому урочищі Нечимному.
- Коли кілька років тому я приїхав сюди з одним високопосадовим чоловіком і зайшла мова про те, що варто було б бодай впорядкувати до Нечимного, яке народило диво “Лісової пісні”, дорогу, – говорить Василь Гей. – Ну, це ж стільки коштів потрібно. А я подумав: але ж крім грошей, ще потрібне бажання, любов до свого отчого краю та своїх світочів. І таку любов повною мірою виявили земляки Лесі Українки – ковельчани і особисто голова Ковельської райдержадміністрації Віталій Карп’юк.
Василь Гей згодом вручив Віталію Володимировичу грамоту Національної Спілки письменників України за активну участь в громадській діяльності, у відродженні культури і духовності рідного краю. Перед цим відбулося урочисте відкриття нового дерев’яного будиночка, в якому розмістилася експозиція “Лісова пісня”, поповнена експонатами літературно-меморіального музею Лесі Українки у Колодяжному. Пам’ятну стрічку перерізали головний спеціаліст-консультант Адміністрації Президента України Микола Шевченко, перший заступник голови облдержадміністрації Володимир Панчишин та голова Ковельської райдержадміністрації Віталій Карп’юк.
- Мені дуже імпонує, що сьогодні так багато людей зібралося на поетичне свято, вшановуючи пам’ять великої поетеси, і така добра традиція повинна зберегтися на довгі роки, бо це є шлях до єднання людей та їх благородних думок, – мовив журналістам Микола Шевченко.
Як заявив Володимир Панчишин, відкриття музейної експозиції є продовженням ініціативи волинської інтелігенції, коли в 60-х роках ХХ століття було упорядковано місця перебування Лесі Українки в урочищі Нечимному. Він подарував книжки для Колодяжненського музею.
На експозиції також була представлена повість письменника та лесезнавця Степана Скоклюка “Нечимле”. За словами завідуючої музеєм-садибою Лесі Українки у Колодяжному заслуженого працівника культури України Віри Комзюк, повість “Нечимле” є першою книжкою про цей чарівний куточок на Ковельщині, який надихнув поетесу на написання свого безсмертного твору. Саме тут вона шукала Мавку за тридцять років до написання “Лісової пісні”.
- Дуже добре, що з року в рік все більше молоді та інтелігенції збирається в цьому святому місці, – каже голова Ковельської райдержадміністрації Віталій Карп’юк. – Нам так не вистачало цього. В останні роки точилося багато суперечок: чи робити сюди дорогу, чи створювати умови, щоб люди могли тут відпочити? На мою думку, це потрібно для нащадків. Дякуючи Володимиру Панчишину, від самого Ковеля до Нечимного є дорога. На все це витрачено понад двісті тисяч гривень. І звичайно, оновлюється саме село Скулин.
Суперечки навколо облаштування Нечимного, про які говорив Віталій Карп’юк, тривають й досі. Постановою Ради Міністрів УРСР № 132 від 25 лютого 1980 року тут було утворено ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Екологи виступають категорично проти того, щоб в Нечимному будь-що будувалося та під час поетичних свят працювала виїзна торгівля, як було цього разу. Однак Віталій Карп’юк загрози навколишньому середовищу зовсім не бачить. За його словами, районна влада здійснила лише перший етап облаштування зручностей для людей і планує провести у ландшафтний державний заказник “Нечимне” електрифікацію та додати нових експонатів до музею.
Шумить древній скулинський ліс. Посеред галяви, розкинувши широке віття, височить кремезний дуб дядька Лева, який тепер називають лесиним дубом. Збереглась і давня лісова криниця, з якої молода поетеса пила воду. Десь там, на невеликому пагорбі стояла хатинка дядька Лева. Навколо, мовби взявшись за руки, хороводять дерева. У вітах тихо бавиться вітер. Крізь шелестіння листя учасникам поетичного свята було чутно сопілку Лукаша. Десь за деревами від нас ховалася Мавка. Шкода, що всихає озеро Нечимне. Два човники приречено погрузли біля очерету. Від них до води – більше п’ятдесяти метрів.
Юні читці лесиних віршів з міста Ковеля, Ковельського та Луцького районів доносили до присутніх душу поетеси. Кращі з них отримали призи, дипломи та подяки від обласної письменницької організації, обласних управлінь – культури, у справах преси та інформації. Свої поезії читали Надія Гуменюк, Ніна Горик та Любов Пшенична з Рівненщини. На святі гармонійно поєдналися слово, пісня, яка линула з душі народної. І хоч рясний дощ довго йшов над скулинським лісом, вірилося у багатий врожай і на хліборобській ниві, і на творчій.
Ярослав ГАВРИЛЮК.
Фото Миколи Зінчука.