Кажуть, що тварини — це брати наші менші. Хтось погоджується з цим, хтось — ні. Та достатньо лише деякий час поспостерігати за ними і у повадках тварин можна знайти багато чого спільного з людьми...
Кажуть, що тварини — це брати наші менші. Хтось погоджується з цим, хтось — ні. Та достатньо лише деякий час поспостерігати за ними і у повадках тварин можна знайти багато чого спільного з людьми. Виявляється, їм властиве навіть таке, здавалося б, виключно людське почуття, як прив’язаність, а може, й кохання. У цьому я переконалась, коли побувала у селі Замличі Локачинського району. Там в сім’ї Зюзюнів ось вже 6 років живе голуб, якого за любов до домашньої птиці назвали Борькою (від слів відомої російської пісні “Борька-бабник”). Спочатку всі думали, що птах лише поїсть і полетить назад, та пізніше переконалися, що він і не думає лишати привітну оселю. Голуб досить швидко звик до людей, а з домашньою живністю завів велику дружбу. Влітку ночує разом з качками, а взимку спить на сідалі з куркою, заховавшись їй під крило, щоб було тепліше. Та особливо припала голубу до вподоби індокачка. Коли вона висиджувала каченят, він крутився поруч і навіть викотив собі два яйця — хотів на них сидіти. — Коли я почала Борьку за це сварити, то він образився. Декілька днів ходив насуплений, навіть на мене не дивився, адже пташка, як людина, все розуміє, — розповідає Олена Іванівна. Борька у будь-який спосіб намагається показати свою прихильність до індокачки: допомагає доглядати каченят, коли ті відходять далеко від матері, підганяє їх до гурту; після купання чистить їй пір’ячко. Такі відверті виявлення почуттів не подобались “законному” чоловікові — індокачуру. Він декілька разів, скубаючи Борьку, намагався відігнати його. Але, незважаючи на удари, голуб не лишав надовго свою симпатію, він постійно крутився неподалік. Змагатися Борька не намагався — сили були нерівні... Допомога прийшла несподівано — господиня зварила з суперника суп. Борька без перешкод знову почав “залицятися” до індокачки. Цілковитою несподіванкою, як для голуба, так і всієї сім’ї Зюзюнів, був приліт чужої голубки. Можливо, це була колишня подруга... Цілісінький день вона воркувала на дереві. “Кого ж вибере Борька? Залишиться у нас чи полетить?” — думали-гадали жінки. Та голуб не звертав жодної уваги на незвану гостю. Він не зрадив індокачки, а й далі продовжував хазяйновито походжати з нею по подвір’ї. —Оце любов! — кажуть щоразу люди, спостерігаючи цю картину. Руслана ТАТАРИН. Фото Оксани НИЧИПОРУК.
