Курси НБУ $ 39.23 € 42.44
«Волинські шахти хоронити рано. А гірникам треба братися до роботи — не лише вимагати»

Волинь-нова

«Волинські шахти хоронити рано. А гірникам треба братися до роботи — не лише вимагати»

На цьому особливо наголошував під час нашої розмови генеральний директор ДП «Волиньвугілля» Олександр Зорін 

Алла ЛІСОВА


«Переконаний: екстремізм і шантаж тепер не пройдуть»
— Олександре Олексійовичу, минає шостий місяць, як ви очолили ДП «Волиньвугілля». М’яко кажучи, складний період, на який припали страйки, невиплата зарплати тощо. Яка зараз ситуація на підприємстві в цілому?
— Якщо коротко, то почала нормалізовуватися. Якось непомітно стихли страйки, пікетування, інші стихійні виступи шахтарів, які ні до чого доброго не приводять. Гірники взялися до праці. Тепер більше у шахтарських колективах говорять про нові лави, обладнання хоч і старе, але відремонтоване. Прослідковуються певні виробничі здобутки.



Колектив шахти «Бужанська» буде видавати значно більше, ніж зараз, вугілля. При тому його зольність становитиме 33, а не 53 відсотки, як було раніше. І при нинішній ціні однієї тонни вугілля у 1730 гривень підприємство буде самодостатнім.



— Це пов’язують із вашим приходом у керівне крісло державного підприємства і діями ваших однодумців?
— Я би так відразу не оцінював свою роботу. Для цього ще обмаль часу. Але вже зараз можемо говорити про конкретику. Програма розвитку ДП «Волиньвугілля» 2016-го була такою: закрити шахту № 9 «Нововолинську», а «Бужанську» мали так «розвивати», що до грудня минулого року вона залишилась би без лави. Тому довелося екстрено розробляти новий план і захищати його у міністерстві. В результаті на «Бужанській» уже починає працювати лава № 444, де змонтовано індивідуальне кріплення і задіяна гірничо-виїмкова машина «Супутник», діє лінія конвеєр-комбайн. У березні державна комісія буде приймати цю вугледобувну лаву. У  програмі 2016-го планувалося введення лави № 455, проте це нереально, бо над цим треба трудитися цілий рік.
— Але ж для того, аби на перспективній «Бужанці» давати план з видобутку вугілля, однієї лави явно замало?
— Уже в травні плануємо запустити ще одну — № 456. Чому аж через два місяці? Перешкодою стали деякі юридичні моменти, хоча ми зробити все законно: пройшли тендерні закупівлі і систему «ProZоrrо». Однак, відверто кажучи, ці непорозуміння спровоковані попереднім керівництвом державного підприємства, радником колишнього міністра Володимира Демчишина Андрієм Венгриним. Їхні дії спричиняють банкрутство шахт. Але ми цього не допустимо. Прикро, що палки в колеса вставляють окремі профспілкові лідери. Але впевнений, що здорові сили у колективі з дня на день вкажуть на їхнє місце — тож екстремізм і шантаж не пройдуть.
— Олександре Олексійовичу, вважається, що в кожній справі найважливішим є результат. Сьогодні шахтарі «Бужанської», на жаль, не можуть ним похвалитися, бо не добувають навіть половини планового вугілля. Чи довго так триватиме?
— Ось такі кардинальні зміни, про які говорив вище, й повинні привести до того, що колектив шахти «Бужанська» буде видавати значно більше, ніж зараз, вугілля. При тому його зольність становитиме 33, а не 53 відсотки, як було раніше. І при нинішній ціні однієї тонни вугілля у 1730 гривень підприємство буде самодостатнім.



«Копальню № 9 хотіли закрити. А вона ще 10 років зможе повноцінно працювати»
— Відомо, що другий відокремлений підрозділ — шахта № 9 — стояв на грані закриття. Що чекає її працівників?
— З оптимізмом дивлюся у майбутнє вугільного підприємства № 9, яке колишні керівники хотіли вже цього року закрити. Вона у хорошому розумінні цього слова стає копією приватної шахти «Надія», що поблизу Червонограда. Звичайно, є тут свої проблеми, як-от застаріле обладнання, ненайкраща моральна атмосфера через чутки про припинення видобутку. Однак ситуацію вдалося поліпшити. Тому сподіваємося, що їй працювати ще десять, а то і більше років. І знову ж таки при місячній видачі 10 тисяч тонн палива на-гора й нинішній його ціні шахта буде самодостатньою.
— Однак головна умова продуктивної праці — матеріально-технічне забезпечення, яке нині на копальнях не на належному рівні.
— На нове надіятися марно, лагодимо те, що маємо. Але й тут не все так погано. Ось конкретні цифри: у листопаді 2016-го шахта «Бужанська» отримала матеріально-технічних засобів на суму 798 тисяч гривень, шахта № 9 — на 476 тисяч гривень, а вже у грудні — на 1 мільйон 901 тисячу і 415 тисяч гривень відповідно. Цьогоріч у січні на «Бужанську» надійшло обладнання на суму 2 мільйони 247 тисяч, на дев’яту — на 692 тисячі гривень, у лютому — на 1 мільйон 695 тисяч та 333 тисячі гривень. До речі, в січні колектив «Бужанки» заробив всього 2 мільйони гривень. Коментарі, як кажуть, зайві. Ще раз повторюся: давайте будемо разом вирішувати наші проблеми та менше говорити, а більше трудитися.
— Олександре Олексійовичу, за всіма механізмами стоять люди. Потрібні й досвідчені спеціалісти, і ті, хто їм прийде на зміну.
— Кадрове питання сьогодні набуває загострення. Практично відсутні досвідчені інженерно-технічні працівники, багатьох «розбалувала» близькість кордону, від якого є моментальна вигода. Додайте сюди політичну складову на підприємствах, коли окремі крикуни починають морально тиснути на керівників підрозділів, дільниць, інших. Але нині маємо відповідальних людей, котрі забезпечують організацію роботи на лавах, і, найголовніше, працівників для прохідницьких робіт і видобутку палива.
— Чи відчуваєте підтримку керівників міста, області?
— Дуже вдячний міському голові Віктору Сапожнікову, голові облдержадміністрації Володимиру Гунчику, міністру і працівникам відомства за розуміння проблем гірників Волині. Відчувається, що вони прагнуть, аби на шахтах панувала стабільність, створювались нові робочі місця, йшли відрахування до бюджетів усіх рівнів.



«Дуже помиляються ті, хто вважає, що на Донбасі панує тільки російська мова»
— Якою бачите подальшу долю санаторію «Шахтар»?
— Дехто з недоброзичливців поширює думку, що «генерал» хоче його продати. Я не маю таких повноважень і налаштований на те, щоби попри всі негаразди він виконував своє цільове призначення — оздоровлення шахтарів, які вже давно там не бували, відпочинок дітей, учасників АТО. Його власник — Міністерство палива й енергетики. Тож упевнений: спеціалісти розберуться, що робити з санаторієм, який для ДП «Волиньвугілля» є збитковим.
— Олександре Олексійовичу, торік міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик «грозився» приїхати в Нововолинськ, але цього так і не сталося. Які на сьогодні стосунки у вас з очільником відомства, на якого зараз звалився шквал критики?
— На мою думку, Ігор Насалик приділяє надзвичайно багато уваги вугільній галузі Волині. Скажу чесно, керівники державних копалень на Сході України заздрять західнякам. На підтвердження сказаного наведу лише один факт: за вказівкою міністра певне обладнання з шахти № 1 передано на шахту «Бужанську» для облаштування лав, що при нинішніх цінах дало змогу зекономити 20 мільйонів гривень. Отож наше державне підприємство має перспективу, шахтарям є до чого прагнути, є чим працювати. Залишається бажати лише одного: аби окремі новоявлені ватажки вгамували свої безпідставні звинувачення. Треба братися до роботи, а не тільки вимагати. З цього приводу ми, заручившись розумінням профспілок, уже надіслали звернення у трудові колективи, вказали прізвища тих, хто заважає працювати, і попросили підтримки.
— Останнім часом на ДП «Волиньвугілля» генеральні директори змінювалися мало не щомісяця. На що сподіватися шахтарям цього разу? Усім цікаво познайомитися з вами ближче.
— Уродженець Донецька, у своєму кар’єрному рості пройшов щаблі від рядового гірника до керівника. Працював на ДП «Донецьквугілля», «Селидіввугілля», інших. До призначення сюди нарізав лави на шахті «Кураховська», яка, на щастя, у нашій зоні й успішно видає вугілля на-гора. Заслужений шахтар України, нагороджений відзнакою «Шахтарська слава» трьох ступенів та іншими. Сподіваюся, що зможу бути корисним волинським шахтам, працюючи на нинішній посаді.
— А звідки у вас така вишукана літературна українська мова?
— Дуже помиляються ті, хто вважає, що на Донбасі панує тільки російська і живе російськомовне населення. Так історично склалося, що шахтарські міста і містечка формували приїжджі люди. І Нововолинськ тут не виняток. Але повірте мені, уродженцю Донбасу, ми незабаром усе повернемо, і це станеться навіть уже влітку цього року. Віримо, що все у нас буде добре. 

Telegram Channel