«Я на фермі з 4-го класу»

Сергій НАУМУК

Вона щодня встає вдосвіта. Влітку бачить світанок, а коли поспішає на роботу взимку, то надворі ще ніч. Після закінчення школи Ніна Громик навчалася у ветеринарному технікумі в Рожищі, а потім два роки працювала зоотехніком у сільгосппідприємстві «Рать». Згодом стала дояркою в тому ж господарстві. З тих пір пройшло 15 літ.
— Тепер набагато легше працювати, аніж раніше. Колись треба було тягати бачки з молоком. А нині в нас всюди на фермах молокопроводи, — каже Ніна Василівна.

Її мама також мала цю нелегку професію. Тому Ніна з дитинства знала, що таке корови.

Її мама також мала цю нелегку професію. Тому Ніна з дитинства знала, що таке корови.
— Я з 4–го класу на фермі. Бо мамі часто треба було допомагати, — каже жінка.
Тепер уже їй допомагають доньки. Старша Вікторія навчається в 11–му класі, а молодша Ліля в 9–му. Є ще й син Іван. Він семикласник. Коли мамі вкрай треба кудись відлучитися, то Віка та Ліля вже цілком можуть її замінити. Проте йти її шляхом не хочуть: старша мріє стати фармацевтом, а менша — юристом.
Люди цієї професії (майже всуціль жінки) прив’язані до землі, до тваринництва. Призабута істина, але корова хоче їсти і доїти її треба не лише в будень, а навіть у вихідний та у свята. А щоб мати на цій ниві ще й здобутки, то треба добре потрудитися.
Тому не дивно, що напередодні Міжнародного жіночого дня доярка СГПП «Рать» Ніна Громик була серед відзначених. Указом Президента України «за зразкове виконання службового обов’язку та багаторічну сумлінну працю» її нагородили орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. З чим і вітаємо трудівницю.