Дружину «кіборга» побили в магазині за українську мову

Багатодітну вдову кіборга побили в магазині у Дніпрі за українську мову та вирвали з вуха сережку з тризубом, йдеться у сюжеті ТСН.

Овдовіла мати п'ятьох дітей Ганна Счасна прийшла до магазину по червоні та чорні стрічки - з них родина робить обереги солдатам. Проте придбати їх не вдалося. Продавчині не сподобалася мова, якою Ганна до неї звернулася.

Ганна розповідає, що кілька разів різні люди пропонували їй зам'яти скандал. Але жінка переконана, що родина має продовжувати боротьбу свого загиблого солдата - за Україну в Україні

 

"Вона бере ці стрічечки, згрібає з прилавка і ховає їх на стелажі. І каже: йдіть звідси! Я дістаю телефон, кажу: ви хочете сказати, що ви не будете мені продавати товар, тому що я розмовляю українською? Так! Пішла геть звідси", - розповідає Счасна.

Магазин одразу зачинили, не зважаючи на робочий час. Власниця сусіднього ательє розповідає, що Ганну за косу витягли з магазину, розбили телефон.

"Люди не розуміють української мови, не хочуть спілкуватись українською мовою, тому жінка відстоювала, і сталась на цьому фоні бійка", - каже власниця сусіднього ательє Олена Шульга.

Ганна викликала правоохоронців, розбиратися на місце приїхав російськомовний наряд поліції.

"Вони зауважили, що за законом мають право говорити "тією мовою, якою зручно". А далі пішла процедура складання протоколів. Вони зі мною спілкувались, а ця жінка тим часом пішла, вони навіть не знали ані ім'я, ані прізвища її", - пригадує вдова.

Червоно-чорні стрічки для їхньої родини мають особливе значення - це колір прапорів, під якими воював їхній "Сім'янин". Вдома вони всюди. Як реліквію тут зберігають кожну річ Андрія Широкова, який загинув три місяці тому в боях на Світлодарській дузі.

Його заплічник Ганна береже як найдорожче і спеціально не розбирає, аби "залишився запах".

Найменший, 4-річний Ілля, під час мовного конфлікту він був у крамниці разом із мамою - і знову сильно перенервував.

 

Три роки тому батько трьох рідних та двох усиновлених дітей пішов воювати не за нагороди. У коробочці поруч із шевроном лише одна, волонтерська - за оборону Донецького аеропорту.

7-річні Микола та Олексій знають, за що нагородили тата. Розповідають, що війна - це дуже страшно і дивуються, чому тати їхніх друзів не пішли.

Найменший, 4-річний Ілля, найбільше схожий на батька. Одразу після його загибелі у хлопчика почалися проблеми з мовою. Під час мовного конфлікту він був у крамниці разом із мамою - і знову сильно перенервував.

Ганна розповідає, що кілька разів різні люди пропонували їй зам'яти скандал. Але жінка переконана, що родина має продовжувати боротьбу свого загиблого солдата - за Україну в Україні. "Мій чоловік загинув не за те, щоб мене і всіх українців принижували, казали "Пішла геть звідси, я як хочу, так і поводитимуся в Україні, і ніхто мені не указ", - каже Счасна.