Євген Євтушенко попросив поховати його поряд із могилою Бориса Пастернака - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.70 € 31.46
Євген Євтушенко попросив поховати його поряд із могилою Бориса Пастернака

Волинь-нова

Євген Євтушенко попросив поховати його поряд із могилою Бориса Пастернака

Учора російський поет відійшов у вічність у віці 84 роки

Поет Євген Євтушенко (1932 – 2017), який помер у США, просив поховати його в селищі Передєлкіно поруч із могилою іншого всесвітньо відомого поета Бориса Пастернак. Про це заявив генеральний продюсер фестивалю, запланованого до 85-річного ювілею Євгена Євтушенка, Сергій Вінніков, повідомив УНН.



У травні 2015 року Євгена Євтушенка звинуватили у підтримці російських терористів у російсько-українській війні.



«Я прошу передати моє прохання про вирішення питання про моє поховання в Росії в Передєлкіно недалеко від могили Пастернака», – Вінніков процитував слова поета, з яким він раніше спілкувався по телефону.


У травні 2015 року Євтушенка звинуватили у підтримці російських терористів у російсько-українській війні, яка розпочалася у 2014 році. Підставою стала спільна прес-конференція з антиукраїнським російським діячем Йосипом Кобзоном, на якій Євтушенко зачитав вірша, пов’язаного з війною на сході України. Сам Євтушенко відкинув звинувачення, мовляв його вірш проти війни в цілому.


А ми вам пропонуємо його вірш про кохання.


ВЕСЕННЕЙ НОЧЬЮ ДУМАЙ ОБО МНЕ... 


Весенней ночью думай обо мне


 и летней ночью думай обо мне,


осенней ночью думай обо мне


 и зимней ночью думай обо мне.


Пусть я не там с тобой,


а где-то вне, такой далекий, как в другой стране, –


на длинной и прохладной простыне


покойся, словно в море на спине,


отдавшись мягкой медленной волне,


со мной, как с морем, вся наедине.


Я не хочу, чтоб думала ты днем.


Пусть день перевернет все кверху дном,


окурит дымом и зальет вином,


заставит думать о совсем ином.


О чем захочешь, можешь думать днем,


а ночью – только обо мне одном.


 Услышь сквозь паровозные свистки,


 сквозь ветер, тучи рвущий на куски,


 как надо мне, попавшему в тиски,


чтоб в комнате, где стены так узки,


ты жмурилась от счастья и тоски,


до боли сжав ладонями виски.


Молю тебя – в тишайшей тишине,


или под дождь, шумящий в вышине,


или под снег, мерцающий в окне,


уже во сне и все же не во сне –


весенней ночью думай обо мне


 и летней ночью думай обо мне,


осенней ночью думай обо мне


и зимней ночью думай обо мне.