ЧИ ЛЕГКО БУТИ МОЛОДИМ?

Більше 100 тисяч дітей в Україні виховуються в інтернатах, тисячі — безпритульні сироти при живих батьках. Відкриваються притулки, спеціалізовані соціальні заклади для молодих людей, які потрапили в кризові ситуації. Але проблеми це не вирішує.
— Сьогодні потрібно переходити до системної роботи з надання соціальної допомоги молоді, охопити нею не лише міста, а й села, селища,— сказала заступник міністра — директор Державного центру соціальних служб для молоді Світлана Толстоухова, відкриваючи засідання Ради директорів центрів.
Упродовж трьох днів учасники семінару, які з’їхалися до Луцька з усієї України, знайомилися з досвідом роботи наших обласного та районних центрів соціальних служб для молоді. Гостей вітали перший заступник голови облдержадміністрації Володимир Панчишин, заступник голови облдержадміністрації Степан Родич, заступник голови обласної ради Василь Струк.
У програмі семінару було відвідання реабілітаційного центру для неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, у селі Усичі Луцького району, ознайомлення з досвідом роботи із соціального супроводу тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі.
Больових точок, які потребують втручання, дуже багато. Профілактика СНІДу і боротьба з розповсюдженням наркоманії, реабілітація наркозалежних, робота з дітьми з неблагополучних сімей, допомога сиротам, інвалідам. Самотужки справитись працівникам центрів соціальних служб для молоді неможливо. Саме тому вони тісно співпрацюють з громадськими організаціями, благодійними фондами, звертаються за підтримкою до владних структур.
На утримання центрів соціальних служб для молоді держава виділяє щораз більші кошти. Це, безумовно, необхідні витрати. Але виникає й інша думка: гасити пожежу завжди важче, доцільніше — запобігти їй. Поки в державі не буде цілісної й продуманої молодіжної політики, справжньої турботи про сім’ю — молодих людей із зламаними долями навряд чи поменшає, незважаючи на всі зусилля соціальних служб.