Тут Ісуса розп’яли і тут Він воскрес… - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.71 € 31.36
Тут Ісуса розп’яли і тут Він воскрес…

Волинь-нова

Тут Ісуса розп’яли і тут Він воскрес…

Кореспондент «Волині–нової» піднявся на Голгофу та Оливкову гору в Єрусалимі

Віктор МАЗАНИЙ


Тут, у Гефсиманському саду, Ісус перед стратою, огорнутий смертельним жалем, «зачав сумувати й тужити… І припав до землі, та й благав, щоб, коли можна, минула Його ця година. І благав Він: «Авва, Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, не чого хочу Я, але чого Ти…» (Мк. 14:33–36).
Його сльози обпікали кору молодих тоді ще олив. Чи не оці, нині старезні–старезні, свідки Його одкровень?
А внизу — у призахідному світлі сонця — різьблене громаддя медово–бурштинового міста на горах, де Він подолав шлях скорботи Via Dolorosa (вулиця в Єрусалимі, якою йшов Ісус до місця розп’яття. — Ред.), страждав і був похований…



Ступаєш у печеру, в якій — ложе, де поклали Ісуса після розп’яття. Стаєш на коліна і хочеш сказати незмірно багато, але, переповнений урочистою несподіванкою і неочікуваним побаченим, встигаєш лише прошепотіти подячні слова за Його жертву.



Одвічний Єрусалиме! Стою перед тобою наче у невагомості — від здивування і перехоплюючої дихання загадковості та усвідомлення реального — того, сьогоденного, яке навкруги під блідо–блакитним замисленим небом–маревом, і того, що відійшло із плином двох тисячоліть, але закарбоване у Храмі Гробу Господнього заради невмирущості звіщень про останні земні дні Ісуса.
Цю святиню оберігають шість християнських конфесій — Грецька православна, Католицька, Вірменська, Коптська, Сирійська та Ефіопська. Тут піднімаєшся — на Голгофу — вона під ротондою храму і до неї ведуть східці. Через отвір у плиті торкаєшся долонею твердої поверхні, на якій стояв хрест із розп’ятим Ісусом. І враз трепет здригає твоє тіло, і ніби чуєш відлуння семи передсмертних фраз Ісуса та останній зойк Його: «Отче, у Твої руки передаю духа Мого!» (Лук. 23:46). (Ця мить відображена на величезній мозаїчній картині на одній зі стін).
Звідси спускаєшся у кувуклію — каплицю (вона за 20 метрів). Нагинаєшся, бо висота входу нижча людського росту (хто б ти не був, а таким чином мусиш виявляти свій знак покори і благоговіння), ступаєш у печеру, в якій — ложе, де поклали Ісуса після розп’яття. Стаєш на коліна і хочеш сказати незмірно багато, але, переповнений урочистою несподіванкою і неочікуваним побаченим, встигаєш лише прошепотіти подячні слова за Його жертву, за дар викупу, необхідний для того, щоб і ти з’явився на світ і мав свободу для сповнення свого призначення на землі. «Він визволив нас від влади темряви і переніс у Царство Сина Любові Своєї, в якому маємо викуп кров’ю Його і прощення гріхів» (Колосян 1: 13–14).
При виході, у вівтарі Янгола, біля каменя, який закривав місце поховання, заворожено зупиняєшся… «І ось стався великий землетрус; Янгол Господній, зійшовши з неба, прийшов і відкотив камінь від дверей і сів на ньому. Був же вигляд його, як та блискавка, а одяг його білий, як сніг…» (Мт. 28:2–3).
І сказав Янгол до Марії Магдалини, Марії Якова і Саломії, які накупили пахощів, щоб намастити Його: «Не лякайтеся, я знаю, що Ісуса розп’ятого шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав» (Мт. 28:6).
Коли покидаєш це місце, весь час хочеться оглядатися й не відривати погляду — так віра твоя скріплюється невідворотно.
…Із Оливкової гори Єрусалима, звідки вознісся Ісус в небеса, ближче до Нього.



Оливкова гора — місце Вознесіння.



Церква Сліз Господніх.




Маслинове дерево у Гефсиманському саду посадив Папа Павло VI.



Фрагмент мозаїки у найголовнішому храмі християн.



Купол Храму Гробу Господнього.



Отвір у північній частині вівтаря Янгола, через який патріарх подає Благодатний вогонь.