Курси НБУ $ 39.22 € 42.37

ГРАБУНОК НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА НА ШАЦЬКИХ ОЗЕРАХ

У національному природному парку на берегах Світязя та Пісочного продовжується захоплення землі і самовільне будівництво...

(Закінчення. Початок у «Волині» за 9 і 14 вересня)

3. ХТО ЗАЗІХАЄ НА ВОЛИНСЬКУ „ПІЦУНДУ”?
Кажуть, що в цивілізованих країнах держава викуповує землю у її власників на території національних парків. Розуміють, що це унікальне національне багатство, призначене для бережливого користування всього народу, нації, а в нас, як бачимо, все відбувається навпаки. Якби тут зробити аерозйомку, то землі поблизу Світязя виглядали б, як плетиво цегляних огорож. Останнім часом виділено кількасот ділянок біля озера із земель Шацької селищної і Пульмівської сільської рад. За них внесено певні суми в місцевий бюджет і розташовані вони вже за 300 метрів від води. Викупили ці ділянки не бідні громадяни і на місці закопаних стовпчиків незабаром теж з’являться кам’яниці. Хіба це мета функціонування Національного парку — плодити землевласників?
А тим часом розробляється новий проект забудови на землях Пульмівської сільської ради, в результаті чого з’явиться нова вулиця в напрямку озера Світязь, буде виділено чимало ділянок під забудову. Навіть, кажуть, впадуть під натиском «крутих» забудовників дерева в унікальному урочищі «Акація». Також проходить розпаювання землі в колишньому дослідному господарстві села Світязь, що в якійсь мірі додасть ажіотажу в забудові. Враховуючи функціонування уже згаданої «академії» та інших вузів, пансіонату «Шацькі озера», ряду оздоровчих закладів, баз відпочинку на «Гряді», які не бажають ставати на законопослушний шлях, виникає питання: а чи в наступні роки витримає безпардонну навалу забудовників та відпочиваючих озеро Світязь, хай навіть глибоке, з джерельною водою?
Річ в тім, що, як пояснюють спеціалісти, грунтові води в шацькій місцевості залягають на глибині 50—70 сантиметрів, озера тут сполучаються, як з’єднані між собою посудини. Працівники парку заявляють, що світязька вода питна, це, мовляв, доводять лабораторні дослідження навіть у Варшаві. Немає пониження рівня води в озері. Однак після розповідей старожилів про окремі неприємні наслідки після купання в озері виникають сумніви. Не треба бути спеціалістом, щоб неозброєним оком визначити: озеро значно зміліло, досить згадати, якою була затока «Бужня», яким був пляж біля церкви.
Нині, нарешті, на базі Львівського фізико-механічного інституту з участю всіх волинських і львівських вузів, які мають свої бази на шацьких озерах, буде організовано спільну наукову лабораторію, щоб координувати всю роботу по аналізу води, грунтів тощо. Усі навчальні заклади повинні вести наукову роботу по договорах з Національним природним парком, куратором якої призначено Волинський державний університет імені Лесі Українки. Можливо, тоді буде дана чесна відповідь на всі питання, які виникають у місцевих жителів у літній період. Поки що насамперед санітарна обстановка викликає найбільшу тривогу.
Ось, наприклад, територія села Світязь в районі колишнього «рибальського куточка» кишить відпочиваючими незгірш, як біля Алушти. Тут розміщені дачі багатих лучан, львів’ян, знаходяться будинки готельного типу, вагончики, дерев’яні шатра, встановлюються намети... Буває, що в декого з господарів тулиться до тридцяти поселенців і на всіх один... нужник. У місцевих мешканців скуповуються за високу ціну сотки землі і виростають все нові і нові будівлі, від чого виникають проблеми села, пов’язані з постачанням електроенергії, пожежною безпекою і особливо санітарією. Чому до такого вавилонського стовпотворіння допустили районні служби? Невже не можна було якимсь чином вплинути на місцевих і чужих забудовників?
Сільський голова Віктор Плейтух твердить, що чинне законодавство далеко не завжди дає змогу органу самоврядування впливати на ці процеси. Щоправда, сесією сільської ради кілька років тому було прийнято рішення про те, що ділянки надаються під будівництво житла тільки на правах оренди. Таким чином намагалися зупинити перепродаж землі. Як каже сільський голова, що донедавна позитивно вирішити просьбу про надання ділянки біля озера під забудову означало майже те саме, що видати десять тисяч доларів. У серпні цього року це рішення доповнено положенням, що земля передається в приватну власність лише після прийняття в експлуатацію житлового будинку. В селі одружується за рік до двадцяти пар. І земля повинна потрапляти за призначенням — для спорудження житла. Хоча спосіб обійти закон завжди знайдеться.
В принципі ажіотаж в селі спав, бо немає вільної землі, з якої б проглядалося озеро. Так чи інакше, але населення села в розпал курортного сезону, певне, зростає більш як вдвічі. Ознак «зеленого туризму», про який було стільки мови на державному рівні, тут і не проглядається — звичайнісіньке заробітчанство, 20 гривень за ліжко. Можна зробити висновок з усього сказаного, що навколо озера і далі панує хаотична забудова, анархічні порядки.
А тепер згадаймо, що в 1983 році для збереження унікальних природних комплексів, впорядкованої рекреаційної діяльності і було створено Національний природний парк. У 1986 році було виготовлено генеральний план розвитку парку, а пізніше, в зв’язку з його розширенням, внесли до нього деякі зміни і котрий діє до кінця 2005 року. Тоді передбачалося виділення кількох десятків мільйонів рублів на облаштування каналізаційно-водопровідного господарства, підведення газу, проведення добрих доріг. Передбачалося залучення одинадцяти міністерств та відомств. Уже в часи незалежності України було створено Шацький район. Проект облаштування парку залишився в... Радянському Союзі.
Була надія на серйозних зарубіжних інвесторів, які могли б вкласти кошти в інфраструктуру відпочинку. Однак надії не збулися. Все пішло шкереберть за принципом: хто що вхопив, те і з’їв. Всупереч генеральному плану розвитку парку утворилася, наприклад, курортна зона в селі Мельниках біля озера Пісочного. Тут різні вельможі, колишні завбази, директори, одне слово, багаті лучани вклали гроші в неабиякі хороми. Деякі із забудовників навіть переставили стовпчики і таким чином забралися в прибережну зону території Національного парку. Ми вже розповідали в газеті за 20 листопада 2003 року в матеріалі «Курортна зона за шлагбаумом», як «курортники» поставили височенні огорожі серед сільських хат і охорона перекрила дорогу підводам і автомобілям. Можна лише здогадуватись, чим загрожує ця забудова з вигрібними ямами невеличкому озерові Пісочне. Так само розуміємо, що означає скупчення тисяч людей на березі Світязя на невеликій території, якщо поблизу немає жодного туалета. До речі, навіть у райцентрі Шацьк каналізація охоплює десь лише третину будівель, що викликає особливе занепокоєння.
Тому першорядне значення нині має розробка нового генерального плану розвитку Національного природного парку з врахуванням специфіки сьогоднішньої забудови, популярності озер та інтересів місцевих жителів. Повинні бути розрахунки щодо антропогенного навантаження на кожне озеро, визначено місця, де можна цивілізовано будуватись, де мають бути упорядковані зони відпочинку. Адже, наприклад, окрім уже згаданих озер, добре відгукуються про чудове озеро Пулемецьке, де й береги хороші, і вода чиста, і поряд росте дубовий ліс. Уже відомо, що над проектом генерального плану працюватиме київський інститут «Ліспроект». Спеціалісти сходяться на тому, що слід починати наводити порядок з каналізації. І тут логічно постає питання: чому б власникам розкішних котеджів, будинків готельного типу, усіх, хто знайшов кошти для вигідного бізнесу, так само, як і на «Гряді», не розкошелитися на облаштування каналізаційно-водопровідного господарства?
І, нарешті, мусимо сказати про один дуже тривожний сигнал, одержаний редакцією газети «Волинь». Деякі правоохоронці, особи з керівного складу Шацька, мешканці Мельників, яким не байдуже майбутнє краю озер та лісів, в розмовах підтвердили чутки, що на Пісочному, на протилежному боці від санаторію «Лісова пісня» нібито високі київські вельможі хочуть вилучити 60 гектарів території Національного природного парку і розпочати будівництво чогось епохального. Слід сказати, що в цьому місці знаходиться найкращий куточок шацьких озер — піщаний берег, грибний ліс, ягідники, тепла вода. Як розповідають місцеві жителі, тут уже ходили люди з теодолітами, іншим причандаллям і картами. Подейкують, що тут теж ліс збираються прибрати, тобто «окультурити» територію. Як відомо, землю Національного парку можна вилучити з його користування лише за постановою Верховної Ради, але, судячи з того, що робиться на цих землях, олігархам все під силу.
Тут є ще одна небезпека для існування унікального озера. Понад берегом розташовані землі, які підлягають розпаюванню серед мешканців Мельників. На них, окрім люпину і жита, з давніх-давен нічого не сіяли, але тепер кожен хоче отримати смужку цього піску. Не важко здогадатися, що тоді очікує цей берег, який називають волинською «Піцундою», якщо земля тут продаватиметься і буде передана на забудову багатіям. На забудову цієї території повинно бути накладено «табу». Слід це передбачити в генеральному плані розвитку парку.
Тому ми звертаємося до депутатів обласної ради, щоб вони поставилися з усією відповідальністю до цього поголосу, щоб не допустити розорення красивого берега, а разом з тим, втрати озера з цілющою водою. Бо що ж залишимо нащадкам, шановні волинські керівники?
Олександр НАГОРНИЙ.
Telegram Channel