У Волинському краєзнавчому музеї відбувся вечір-спогад, присвячений 80-річному ювілею народної артистки України Марії Клименко
У Волинському краєзнавчому музеї відбувся вечір-спогад, присвячений 80-річному ювілею народної артистки України Марії Клименко Їй не судилося дожити до цього поважного ювілею, та незабутній слід, який залишила у пам’яті колег, проріс нев’янучим квітом спогадів. Затамувавши подих, слухали їх студенти бібліотечно-режисерського факультету Волинського училища культури і мистецтв, училища № 12, педагоги, шанувальники театру. Але спочатку ведуча вечора, завідувачка відділу масової та науково-освітньої роботи музею Лариса Гриб ознайомила присутніх із цікавою виставкою, яка розповідає про творчий шлях актриси. Адже Марія Клименко віддала сцені 34 роки життя, створивши десятки глибоких, незабутніх образів. Одним із найколоритніших, найяскравіших була її циганка Аза. Вона щоразу була неповторною, такою і залишилася у спогадах колег. Вони й досі пригадують, що спектакль “Циганка Аза” із Марією Клименко у головній ролі на гастролях у Воронежі мав такий успіх, що його грали, відміняючи інші вистави. — Я уже історія театру... Мені сімнадцятий минало і я переступила його поріг у 1941 році... — так розпочала свій виступ Лідія Бальбуза. Зі спогадів Лідії Олексіївни постали яскраві штрихи до портрета Марії Клименко, яка прийшла на волинську сцену вже у повоєнному 1946-ому, повернувшись із примусових робіт у Німеччині, пройшовши випробування бійця 98-ого шляхо-будівельного батальйону 3-ої гвардійської армії, яка брала участь у наступі на Берлін, а пізніше — визволяла Прагу. Справжній успіх прийшов до актриси після ролі Тані у виставі “За другим фронтом” за п’єсою Вадима Собка, адже доля героїні перегукувалася із її власною. А далі були незабутні образи, створені у виставах “Під золотим орлом”, “Не судилось”, “Вдови”, “Баб’ячий бунт”, “Під чорною маскою”, “Королева тюльпанів”, “Маруся Чурай”. До речі, остання була зіграна лише п’ять разів і заборонена як така, що занадто розбурхує національні почуття. Актор Олександр Пуц не раз був партнером Марії Клименко на сцені, тому такими яскравими були його спогади про спільні гастролі. Теплими й щирими були спогади про колегу і народної артистки України Людмили Приходько, яка на завершення прочитала хвилюючу поезію Ліни Костенко “Фініта ля трагедія”. Директор обласного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка Богдан Береза сердечно подякував усім, хто береже пам’ять про видатну актрису й особистість. Валентина ШТИНЬКО. Фото із фондів Волинського краєзнавчого музею.
